Читаем Рубінова книга полностью

Проміжки між окремими переміщеннями, якщо вони не контролюються хронографом, відрізняються від одного носія гена до іншого. Граф Сен-Жермен у своїх спостереженнях дійшов висновку, що носії гена жіночої статі перестрибують у часі набагато рідше і на значно коротші проміжки, ніж чоловіки-носії гена, проте в наші дні ми вже не можемо на це пристати. Тривалість неконтрольованого стрибка варіюється від початку спостережень від 8 хвилин 12 секунд (перший стрибок Тімоті де Віллерза 5 травня 1892 року) до 2 годин 4 хвилин (Марґрет Тілні, другий стрибок, 22 березня 1894 року). Часові рамки, які можна задати на хронографі, становлять щонайменше 30 хвилин, щонайбільше 4 години.

Не встановлено, чи відбувалися коли-небудь неконтрольовані стрибки в часі у той часовий період, коли, власне, жив мандрівник. Граф Сен-Жермен у своїх записах виходить із того, що через континуум (див. Том 3, Закони континууму) це неможливо. Налаштування хронографа унеможливлюють переміщення у свій час.

З «Анналів Вартових», Том 2, Загальні закономірності


Мама обняла мене так міцно, наче мене три роки носило хтозна-де. Мені довелося кільканадцять разів заприсягтись їй, що в мене все гаразд, лише тоді вона облишила мене розпитувати.

— У тебе теж все окей, мамо?

— Так, усе гаразд, серденько.

— Отже, у всіх усе гаразд, — глузливо сказав містер де Віллерз. — Добре, що ми це з'ясували. — Він підійшов до нас з мамою так близько, що я могла вловити запах його парфумів (щось пряно-фруктове з легкою домішкою кориці. Мені ще більше закортіло їсти).

— І що нам тепер з тобою робити, Ґрейс? — вовчі очі пильно дивилися на маму.

— Я сказала правду.

— Авжеж, принаймні щодо призначення Ґвендолін, — відказав містер де Віллерз. — Однак хотілося б з'ясувати, чому акушерці, яка тоді так запопадливо підробила довідку про народження, знадобилося ні з того ні з сього саме сьогодні виїхати?

Мама знизала плечима.

— Я б не надавала такої ваги кожному випадку, Фальку.

— Точно так само мені дивно, що хтось наважується на домашні пологи, хоча чекає передчасну дитину. Будь-яка жінка, в якої є бодай крапля розуму, з першими ж переймами помчала б у пологовий будинок.

Звісно, тут він мав рацію.

— Події розвивалися дуже швидко, — відповіла мама, не кліпнувши оком. — Я була страшенно рада, що маю акушерку напохваті.

— Ну, припустімо. Але ж, якби з'явилося передчасне немовля, то будь-яка жінка вирушила б після пологів до шпиталю, щоб обстежити дитинку.

— Ми так і зробили.

— Так, але тільки наступного дня, — заперечив містер де Віллерз. — У звіті з лікарні сказано, що дитину обстежили дуже ретельно, а от мати від повторного обстеження відмовилася. Чому, Ґрейс?

Мама розсміялася.

— Гадаю, ти б краще зрозумів мене, якби сам народив дитину і пройшов через кілька десятків гінекологічних оглядів. Почувалась я нівроку, тож мені тільки хотілося знати, чи все гаразд із дитиною. Що мене дивує — як це ви так швидко отримали відповідь із лікарні? Я вважала, що це конфіденційна інформація.

— Будь ласка, можеш подати позов на лікарню з приводу порушення конфіденційності, — відповів містер де Віллерз. — А ми тим часом далі шукатимемо акушерку. Мені дуже цікаво, що нам може розповісти ця жінка.

Двері відчинились, і зайшли містер Джордж із доктором Вайтом, а слідом за ними місіс Дженкінс із цілою купою папок у руках.

Потім припхався Ґідеон. Цього разу я уважно розгледіла всю його фігуру, а не тільки гарне обличчя. Я шукала бодай щось неоковирне, щоб поруч з ним не почуватися такою незграбою. Але, на жаль, нічого не знайшла. У нього не було ні кривих ніг (як-не-як він грає в поло!), ні занадто довгих рук, ані великих пипок вух (а це, як казала Леслі, було ознакою жадібної натури). Він був хороший — кров з молоком, особливоось так, як він зараз стояв — спершись на письмовий стіл і схрестивши руки на грудях.

Залишалося тільки довге, майже до плечей, волосся, яке можна було вважати дурнуватим, але мені не вдалося навіть це. Волосся було таке здорове й блискуче, що я мимоволі загадалась, яке воно на дотик.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Дом ста дорог
Дом ста дорог

ЧармейнБейкер вынуждена  присматривать за старым больным волшебником, которого никогда в жизни не видела. Это могло бы быть легкой задачей, но жизнь в зачарованном доме — это вам не весёлая прогулка на пикник и не детская забава. Ведь дядя Уильям более известен как Королевский Волшебник Верхней Норландии и его дом искривляет пространство и время. Одна и та же дверь может привести в любое место  — в спальню, на кухню, в пещеры под горой, и даже в прошлое… Открывэту дверь, Чармейн попадает в водоворот приключений, в котором замешаны волшебная собака и юный ученик волшебника, секретные королевские документы и  клан маленьких синих существ. А еще, Чармейн сталкивается с колдуньей по имени Софи и огненным демоном Кальцифером, и вот тогда-то становится действительно интересно…«Дом ста дорог» — третья книга из знаменитого цикла «Ходячий замок», английской писательницы Дианы Уинн Джонс.

Диана Уинн Джонс

Фантастика / Зарубежная литература для детей / Фэнтези / Детские приключения / Книги Для Детей
Клятва воина
Клятва воина

Это – мир Эйнарина.Мир, в котором правит магия. Магия, подвластная лишь избранным – живущим вдали от людских забот и надежд. Магия великих мастеров, познающих в уединении загадочного острова Хадрумала тайны стихий и секреты морских обитателей.Мир, в котором настоящее неразрывно связано с прошлым, а прошлое – с будущим. Но до поры до времени прошлое молчало…До поры, когда снова подняли голову эльетиммы – маги Ледяных островов и на этот раз Сила их, пришедшая из прошлого, могучая и безжалостная, черной бедою грозит будущему Эйнарина.И тогда воину Райшеду приказано было сопровождать загадочного чародея в смертельно опасный путь – в путь, в конце коего – магический поединок с колдунами Ледяных островов.Ибо некогда Райшед поклялся отомстить им за гибель своего друга. И теперь от исполнения этой клятвы зависит судьба не только воина, но и всего Эйнарина.

Брайан Джейкс , Джульет Маккенна , Джульет Энн МакКенна , Юлия Игоревна Знаменская

Фантастика / Зарубежная литература для детей / Ужасы / Фэнтези / Ужасы и мистика