Що знає вітер

Він сидів за кухонним столом із горнятком кави в руках, розвівши коліна й повісивши голову. Я налила й собі кави, додала туди стільки молока й цукру, що вона набула карамельного кольору. По тому жадібно випила й усілася за стіл перед Томасом. Він простягнув руку й накрутив на палець мій довгий кучерик, а тоді мляво опустив руку на коліно.

— То був Майкл? — спитала я.

— Так.

— З ним усе гаразд?

Томас зітхнув.

— Він зажене себе в домовину, одночасно намагаючись дати людям те, чого вони хочуть, і задобрити тих небагатьох, хто хоче протилежного.

Саме так і станеться. В останні місяці життя Майкла Коллінза поволі розпинатимуть. У мене стиснулися нутрощі й запекло у грудях. Я набралася духу, морально готуючись до цього. Сьогодні я про це не думатиму. Поки що не думатиму.

— Томасе, ти взагалі спав? А він? — поцікавилася я.

— Дівчинко, ти мене виснажила минулої ночі. Я міцно проспав кілька годин, — тихо сказав він і торкнувся пальцем моїх губ. Цей дотик мав нагадати мені про наші поцілунки, але Томас знову відсторонився, наче соромився того спокою й задоволення, які я йому давала. — Але сумніваюся, що спав Майкл, — неголосно договорив він. — Я чув, як він порпався на кухні о третій ранку.

— Уже майже розвиднилося. Куди він іде?

— На месу. На сповідь. На причастя. Він ходить на месу частіше за всіх кровожерливих зрадників, яких я знаю, — прошепотів Томас. — Це його заспокоює. Очищує голову. Із нього кпинять і за це. Це ірландська риса. Ми відмовляємо людині у причасті, водночас гудячи її за гріхи. Одні кажуть, що він надто благочестивий; інші — що він лицемір, через те що взагалі ходить до церкви.

— А що скажеш ти? — запитала я.

— Якби люди були досконалі, ми не потребували б спасіння.

Я сумовито всміхнулась, але він не став усміхатися мені у відповідь.

Я взяла з його рук горнятко, відставила й сіла Томасові на коліна, поклавши на плечі долоні. Він не став обвивати руками мої стегна та втягувати мене у своє тіло. Не сховав лице в мене на шиї й не звів його, щоб я поцілувала. Відчай заповнював простір між нами й напружував м’язи його стегон, затиснуті між моїми колінами.

Я почала розстібати на ньому сорочку. Один ґудзик. Два. Три. Зупинилася, щоб притиснути губи до оголеної шкіри в нього на шиї. Він пахнув кавою й милом із розмариновим ароматом, яке варила місис О’Тул.

Він пахнув мною.

У мене в животі скрутилося клубочком тепло, витісняючи страх, і я потерлася своєю щокою об Томасову сюди-туди, потицялась у нього носом, тимчасом як мої руки продовжували свою роботу. Невдовзі йому знову треба буде поголитися. Його вилиця загрубіла, а під очима, що ними він стежив, як я знімаю з нього сорочку, залягли синці. Коли я спробувала підняти його руки над головою, щоб зняти з нього нижню сорочку, він узяв однією рукою мене за підборіддя й наблизив мої вуста до своїх.

— Ти намагаєшся врятувати мене, Енн?

— Завжди.

Він здригнувся й дозволив мені цілувати йому кутики рота, доки я не торкнулась язиком складки між його губами. Його груди під моїми руками були теплі та тверді, і я відчувала, як пожвавлюється його серце, як розступається перед світанком темрява. Томас заплющив очі й розімкнув вуста перед моїми вустами.

Якусь мить ми спілкувалися пестощами, поцілунками, що ставали дедалі міцнішими й витягали нас із самих себе, а потім м’яко повертали назад. Ми здіймались і падали одне в одного, наші вуста насичувались і не квапилися, губи були млосні й м’які, язики переплітались, а тоді розплітались і з’єднувалися знову.

Відтак його руки ковзнули вгору по моїх гомілках, прослизнули під блакитний халат, затягнутий на талії, взяли мене за стегна і стиснули мої сідниці. Його долоні гарячково гладили мої ребра та груди, а тоді поверталися назад, обхоплюючи та тримаючи їх, шанобливо, проте наполегливо. Він ковзнув і потягнув мене за собою, спустившись зі стільця на підлогу й замінивши гіркі переживання співпереживанням. Його вуста пішли тим самим шляхом, що й руки, розсунувши мій халат і відсунувши його геть, і я врешті-решт опинилася гола під ним, вдихаючи любов у його шкіру та життя в його тіло, тимчасом як він так само рятував мене.