Що знає вітер

17 січня 1922 року

Чотирнадцятого січня Дойл зібрався знову; із відходом де Валери та всіх тих, хто відмовився визнавати результати голосування, його чисельність зменшилася майже наполовину. Після того як де Валера склав повноваження, президентом Дойлу було обрано Артура Ґріффіта, а Міка призначили головою нового тимчасового уряду, організованого за умовами Договору.

Ми з Енн не стали залишатися в Дубліні після останніх дебатів і голосування, що розкололо Дойл. Нам не терпілося втекти з Дубліна, повернутися до Оїна й до спокійного Дромагайра, хай яким відносним був тамтешній спокій. Але ми повернулися, взявши із собою Оїна, щоб побачити, як Дублінський замок, символ британського панування в Ірландії, передають тимчасовому уряду.

Мік спізнився на офіційну церемонію. Приїхав на урядовому кабріолеті, у випрасуваній старій формі добровольця та в блискучих чоботях. Люди схвально закричали, а Оїн несамовито замахав рукою в мене на плечах, гукаючи: «Міку, Міку!» — так, ніби вони з Майклом були давніми друзями. Я був такий зворушений, що мені відібрало мову, а поряд зі мною не криючись плакала Енн.

Згодом Мік сказав мені, що лорд Фіц-Алан, віцекороль, який прийшов на зміну лордові Френчу, пирхнув і сказав: «Містере Коллінз, ви спізнилися на сім хвилин». А сам Мік на це відповів: «Губернаторе, ми чекали сім століть. Ви можете почекати сім хвилин».

У вівторок ми побачили, як цивільна гвардія, новосформована поліція Ірландії, пройшла до Дублінського замку у темній формі й кашкетах із емблемами, щоб стати до виконання своїх обов’язків. Мік каже, що це перші з набраних поліціянтів, але їх буде більше. Пів країни сидить без роботи, і заяв на вступ надходить безліч.

Хоч що там казали про Міка чи про Договір, я ніколи не забуду, як він споглядав мирне передання влади. В усіх оселях, на вулицях і в газетах дублінці чудуються тому, що цей день настав. І вплив Договору очевидний не лише в цьому місті. Повсюди в Ірландії, в усіх портових гарнізонах, окрім трьох, британські війська готуються до відбуття. Допоміжні війська та «чорно-брунатні» вже зникли.

Т. С.

Розділ 22 Утіха

Звідки пристрасть ця глибока?

Чом не знала я,

Що гріхом для нас усіх

Є саме життя?

Та лиш той, хто завинив,

Гідний каяття.

В. Б. Єйтс