Щоденник однієї зради

Щораз до горла йому підступала блювота; певно, він, будучи геть ненавченим, надто захопився тим пивом увечері. Але зрештою збагнув, що це прокинулася виразка, яка скривавлювала його шлунок, перетворюючись на хронічне захворювання. Невідкладно слід було випити ранітидит та циметидин. Він залишив розкопки на Ангелікі й Павлоса, а сам подався в село. Ковтнув ліки, ванна з крижаною водою покращила стан і на вечір він уже почувався набагато краще. Причини було нескладно зрозуміти, слід бути обачнішим, пам’ятати про обмеження. Загалом такі ігрища під лукавим сузір’ям Змія досить небезпечні, пане професоре.

І що ж? Ось він знову на Фаносі разом з молоддю сидить на узбережжі біля багаття, почухуючи нервово голову. Прохолодно через вітер. Цього разу пиво з таверни кира Анестиса приніс він, щоб не видатися невдячним. Пляшки були теплі, тож молодь швидко закопала їх поглибше в пісок, там, куди добивала хвиля. Вони швидко охолонуть і кожен візьме собі освіжитися. Усім добре, по обличчях пробігає легка усмішка задоволення. Уранішні розкопки принесли чудові плоди. Разом зі звичними уламками їм пощастило знайти невеличкий скарб з косметичним приладдям. Також були знайдені цілими арибали, піксиди, металеві пінцети, бронзові голки з нефритовими держачками, булавки, намиста з кольоровими намистинами.

— Це все належало жіноцтву? — спитав Андреас Дукареліса.

— Так, скоріш за все. Арибали та піксиди використовували для зберігання пахучих есенцій. Голки — для нанесення татуювань. Навіть на кікладських статуетках знаходять сліди нанесених на тулуб візерунків крапками або лініями, а також очі, намальовані на різних частинах тіла.

— Бач, і в ті часи жіноцтво не обходилося без кокетування... — додав Андоніс. — Безсмертне зло — жона, та необхідне![13] — Вичавив з себе солоний жарт з бридким смішком — хе, хе, хе — мов старий дідуган.

— На санторинських фресках жінки дуже граційні, — сказала Ангелікі. — У них були складні зачіски із вплетеними намистинами, вони носили кольє та фарбували вуста й щоки, ймовірно, використовуючи церузит.

— Справді на знайдених жіночих статуетках були виявлені сліди барв на бровах і губах, — продовжив Дукареліс, помітивши краєм ока, що Антигона знову дивиться на нього тим загадковим поглядом. Поряд з нею завжди опинявся Кефей у своєму вічному амплуа супутника. Дукареліс непомітно зиркав на нього, через цікавість затримував на ньому погляд довше, ніж на інших. Він носив одяг чорного кольору, високі військові черевики та довге волосся. Неговіркий, собі на умі. Класичний приклад юнака, який відкрив для себе світ протестів і анархізму й поринув у нього з усією пристрасністю неофіта. Але він добре пам’ятає, коли з Антигоною вони прийшли до його офісу проситися в команду й він посадив їх та опитав, на хлопцеві був досить старомодний піджак і сорочка з комірцем, який личив би його батькові.

— Складається таке враження, що кікладці мали якусь манію до різних кольорів. Кістяні трубки, які часто траплялися археологам, містили в собі залишки барв, наприклад, лазурит і кіновар, — підключився до розмови Павлос, висловлюючиь твердо, але безбарвно; тулуб нахилений трохи праворуч для виказання шанобливого ставлення. Усім своїм виглядом він наче хотів показати, що повністю поділяє слова Дукареліса, а також був переконаний, що серйозність є основою його власного археологічного авторитету.

— Справді, так! — погодився Дукареліс.

«А яким насправді було становище жінок в кікладському суспільстві? — несподівано спитала Антигона. Тонкі смуги від язиків полум’я танцуючи освітлювали її обличчя. Дуже гарна, Дукареліс не міг не погодитися.

— Чому ти про це питаєш? Черговий напад твоєї феміністичної істерії? — спробував пожартувати Кефей, та на нього ніхто не звернув увагу. Усі чекали, що відповість Дукареліс. Вага його наукового авторитету мала розставити крапки над усіма доісторичними загадками, які лоскотали їхню уяву.

— Якщо брати за зразок статуетки, які здебільшого скеровують увагу на акцентовані жіночі форми, трикутник лона, статеву щілину, груди, іноді — на останню фазу вагітності або пологи, можна зрозуміти, наскільки важливе місце посідала жінка для кікладців, чи то проста смертна, чи божество, наприклад, Велика Богиня.

— Так, ці кікладці були нічогенько просунуті! Завжди підкреслювали жіночу сексуальність, — утрутився Андоніс. — Хе-хе-хе... Яка прекрасна епоха!

Але Антигона не жартувала, вона суворо глянула на нього й він замовк. Потім вона знову спрямувала запитальний, пане професоре?, погляд на Дукареліса.

— Тож через природну властивість давати нове життя жінка посідала високе суспільне місце. Для доісторичних людей це була найбільша загадка життя. В усьому іншому вони займалися звичними буденними справами: доглядали дітей, поралися вдома, ткали, місили тісто, розписували керамічні горщики, плели кошики. Іншими словами, робили все те, що робить і сучасна жінка... — Цього разу він прямо подивився Антигоні в очі, чого зазвичай майже ніколи не робив.