Снігопад

— Якщо ми зможемо транслювати нам-шуб Енкі всім на борту Плоту, вони ретранслюють його взагалі усім. Це закоротить нейрони, що відповідають за розуміння вродженої мови, і не дозволить Райфу запрограмувати їх новим ме. Але нам треба зробити це до того, як Пліт розпадеться — перш ніж біженці зійдуть на берег. Райф спілкується зі своїми єн через центральний передавач на «Ентерпрайзі», і в нього має бути невеликий радіус дії, навряд чи він добиває бодай до обрію. Вже скоро він скористається своєю системою, щоб розповсюдити велике ме, яке накаже біженцям сходити на берег єдиною армією, координованою через прямі накази. Інакше кажучи, Пліт розпадеться, а після цього ми вже не зможемо дістати всіх цих людей через єдину передачу. Тому це треба зробити якомога швидше.

— Навряд чи містер Райф буде цьому дуже радий, — прогнозує Нґ. — Він спробує відбитися, напустивши «Снігопад» на техноклір.

— Це я розумію, — каже Хіро. — Але можу перейматися тільки чимось одним за раз. Мені потрібна допомога.

— Легше сказати, ніж зробити, — відповідає Нґ. — Щоб дістатися до Ядра, треба пролетіти над Плотом чи завести маленький човник у саму середину. У Райфа там мільйони людей із мільйонами стволів і самонавідних ракет. Навіть високотехнологічна збройна система не зможе придушити організований вогонь, що ведеться зі зброї малого калібру, коли його щільність достатньо висока.

— Тоді підведіть до Плоту кілька гелікоптерів, — пропонує Хіро. — Що-небудь. Будь-що. Якщо я зможу знайти нам-шуб Енкі і заразити ним усіх на Плоту, у вас буде змога підлетіти цілком безпечно.

— Подивимося, що тут можна зробити, — каже Дядечко Енцо.

— Добре, — відповідає Хіро. — А що з «Голосом»?

Нґ щось бурмоче, і в його руках з’являється картка.

— Ось нова версія системного забезпечення. В ній має бути трохи менше баґів.

— Трохи менше?

— Програм без баґів не буває.

— Думаю, — додає Дядечко Енцо, — в кожному із нас є частка Ашери.

Розділ 58

Хіро самостійно знаходить вихід і ліфтом спускається на Стріт. Коли він виходить із неонового хмарочоса, на його мотоциклі сидить чорно-біла дівчина і бавиться приладами на панелі.

— Ти де? — питає.

— Теж на Плоту. Слухай, ми щойно заробили двадцять п’ять мільйонів доларів.

Він певен, що бодай зараз, цього одного-єдиного разу, Y. Т. вразять його слова. Не вражають.

— Тоді у мене буде реально пишний похорон, коли мене відправлять додому в пластиковій тарі.

— Це ж чого?

— Я потрапила в халепу, — зізнається вона уперше в житті. — Здається, мій хлопець хоче мене вбити.

— А хто твій хлопець?

— Ворон.

Якби аватари могли бліднути і вкриватися холодним потом, якби відчували потребу сісти від запаморочення, то саме це аватар Хіро зараз би і зробив.

— Тепер я знаю, чому в нього на лобі витатуювано «ПОГАНИЙ САМОКОНТРОЛЬ».

— Круто. Але я сподівалася на якусь допомогу або хоч пораду.

— Ти помиляєшся — якби він справді хотів тебе вбити, ти б уже була мертва.

— Це з якого боку глянути. — І розповідає захопливу історію про дентату.

— Спробую допомогти, — обіцяє Хіро. — Але я теж не найбезпечніша на Плоту компанія.

— Ти вже знайшов свою дівку?

— Ще ні, але я оптимістично налаштований. Якщо, звичайно, доживу до фіналу.

— Що саме в тебе оптимістичного?

— Наші стосунки.

— Чому? — питає вона. — Що за цей час змінилося?

Це одне з надзвичайно простих і очевидних питань, які страшно бісять уже тому, що Хіро не певен щодо відповіді.

— Ну, я, здається, зрозумів, що вона робить, чому сюди приїхала.

— І що з того?

Ще одне просте і очевидне питання.

— Мені здається, що я її зараз розумію.

— Розумієш?

— Ну, типу того.

— І це типу добре?

— Ну.

— Хіро, ти задротище. Вона жінка, ти чувак. Ти не повинен її розуміти. Їй не цього треба.

— А що ж їй, на твою думку, треба — враховуючи, що ви ніколи не бачились і що ти злигалася з Вороном?

— Вона не хоче, щоб ти її розумів. Вона знає, що це неможливо. Просто хоче, щоб ти розумів себе. Про все інше можна домовитися.

— Ти так думаєш?

— Авжеж.

— А чому ти думаєш, що я себе самого не розумію?

— Та це ж очевидно. Ти капець який розумний хакер і найкращий фехтувальник на світі — при цьому розвозиш піцу і просуваєш концерти, які не приносять тобі ані цента. І як вона, по-твоєму...

Решта тоне у звуках, що прориваються крізь його навушники з Реальності: пронизливий різкий шум згори різко накладається на гуркіт потужного зіткнення. А тоді верещання сусідських дітей, вигуки тагальською, скрегіт і брязкіт траулера, який ламається під тиском води.

— Що це було?

— Метеорит, — відповідає Хіро.

— Га?

— Залишайся на зв’язку. Здається, в мене намічається дуель на «ґатлінґах».

— Вимикаєшся?

— Помовч хвилинку.

Цей район має U-подібну форму і побудований навколо своєрідної бухти серед Плоту, де на приколі стоїть із десяток іржавих рибальських човників. По всьому периметру тягнеться зв’язаний із саморобних понтонів наплавний причал.