Снігопад

У старий траулер, той самий, який різали на брухт, влучили з великої гармати на борту «Ентерпрайза». Таке враження, що його підхопила велика хвиля і спробувала обмотати навколо щогли — один борт цілком провалився всередину, а бак і корма вигнулись назустріч одне одному. Кіль зламаний. Порожні трюми булькотять, всотуючи в себе потужний і невпинний плин брудно-бурої морської води, пожадливо заковтуючи разом з нею пістряві помиї, як потопельник повітря. Корабель швидко йде на дно.

Хіро кидає «Голос розуму» в «зодіак», застрибує сам і заводить двигун. У нього нема часу відв’язувати човен від понтона, тож він просто перетинає канат вакідзасі і відчалює.

Понтони також починають провалюватися, їх тягнуть за собою швартови потрощеного траулера — він зникає під водою, затягуючи за собою, ніби в чорну діру, увесь район.

Вискочило кілька філіппінців з короткими ножами, вони відрізають линви, що тримають купи їхній район, намагаються позбутися тих частин, які вже не врятувати. Хіро підпливає до понтона, над яким по коліно води, знаходить мотузки, що з’єднують його із сусіднім понтоном, який пішов під воду ще глибше, і шарпає їх катаною. Від удару мотузки ляскають зі звуком рушничного пострілу, понтон вивільняється і кулею вилітає на поверхню — так швидко, що мало не перекидає «зодіак».

Цілий сектор понтонного пірса вздовж борту траулера врятувати не вдасться. Чоловіки з рибальськими ножами та жінки з кухонними тесаками стоять навколішки, вода вже сягає їм до підборіддя, відрізають свій район від решти.

Він відходить повільно, мотузка за мотузкою, смикається, підкидаючи філіппінців у повітря. Хлопчик із мачете перерубує останній швартов, той лускає і б’є його по обличчю. Нарешті пірс знову вільний і маневрений, він ще погойдується на хвилях, шукаючи рівноваги, а там, де був траулер, лише булькотить вирва, час від часу випльовуючи рештки трощі.

Деякі вже позалазили на прив’язаний біля траулера рибальський човен. Він також трохи постраждав: чоловіки скупчилися біля бортів, перехиляються і вивчають кілька великих вибоїн. Кожен отвір оточений блискучим кружалом завбільшки з тарілку, де з корпусу від удару позлітали бруд та іржа. Посередині кожного кружала — дірка, в яку може пройти м’ячик для гольфу.

Хіро вирішує, що пора забиратися геть.

Але спершу він сягає рукою в кишеню комбінезона, дістає гаманець і відлічує кілька тисяч конґбаксів. Кладе на палубу і притискає краєм червоної каністри з бензином. Тоді рушає. Без проблем знаходить канал, який веде в сусідній район. Параноя зашкалює, тож він кермує човном, постійно роззираючись, заглядає в усі маленькі провулки. В одній із таких ніш він помічає підключеного; той щось бурмоче.

Наступний район — малайзійський. На шум до мосту позбіглися кількадесят чоловік. Коли Хіро в’їздить у район, то бачить, як чоловіки з ножами і вогнепальною зброєю гасають хистким понтонним мостом, що водночас править їм за головну вулицю. Місцеве ополчення. З бічних вуличок до них вискакують нові й нові чоловіки, які з вигляду нічим не відрізняються від решти. Позад них лунає гучний шум, скрегіт, гуркотіння і тріск, ніби фура з деревом на повній швидкості врізалася в цегляну стіну. На Хіро хлюпає водою, в лице б’є струмінь пари. І знову тихо. Він повертається, поволі й неохоче. Найближчого понтона нема, лише нуртовиння кривавого борщу з трісок і уламків.

Озирається. Підключений, якого він побачив кілька секунд тому, вийшов на відкрите місце, самотньо стоїть край плоту. Всі, хто вижив, звідти уже забралися. Він бачить, як цей засранець ворушить губами. Хіро круто розвертає човен, підпливає до нього, вихоплює вакідзасі і стинає його на місці.

Але цей не останній. Хіро знає, що його тепер усі шукають. Командуванню на «Ентерпрайзі» байдуже, скільки загине біженців, перш ніж вдасться дістати Хіро.

Із малайзійського району він випливає у китайський. Цей забудований значно щільніше, у ньому купа сталевих кораблів і барж. Він тягнеться далі, геть від Ядра, скільки сягає погляд Хіро на рівні моря.

За ним стежить чоловік, що сидить високо на надбудові одного з китайських кораблів, ще один з антеною. Хіро бачить, як рухається його щелепа, посилаючи нову інформацію в центральну вежу Плоту.

Великий кулемет системи Ґатлінґа на палубі «Ентерпрайза» знову оживає і вистрілює ще один метеорит — потік збідненого урану — в напрямку порожньої баржі за двадцять футів від Хіро. Борт баржі миттєво провалюється всередину, ніби сталь розплавилась і стекла вниз. Метал нагрівається і ясніє, поки ударна хвиля розпилює товстий шар іржі, перетворюючи його на аерозоль, відриває від сталі, підкидає на такій потужній звуковій хвилі, що в Хіро болить у грудях і стає млосно в животі.

Кулемет наводиться через радар і в шмат металу влучає надзвичайно точно. У плоть і кров — геть не так добре.

— Хіро? Що там у тебе за дурдом? — горлає в навушниках Y. Т.

— Не можу говорити. Мчи в мій офіс. Затягни мене на заднє сидіння мотоцикла і їдь туди.

— Я не вмію водити мотоцикла.

— Там тільки одна функція. Дай газу — і вперед.