Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості

Звісно, є певний обсяг знань, що його можна отримати від старших людей, які прекрасні наставники в усьому. Чи це історії про їхні успіхи, чи про невдачі, почути їх точно не буде зайвим.

Погляньте довкола себе — найімовірніше, поруч з вами багато людей старшого віку. У кожного своя життєва історія. У кожного свій досвід і знання, котрі, безперечно, набагато глибші за ті, що встигли отримати ви. Це прекрасне джерело мудрості за крок від вас.

Історії старших людей, які розповідають про побачене й пережите, — безцінні. На відміну від знань, одержаних з книжок чи в школі, вони від щирого серця оповідають про особистий досвід, до якого можна торкнутися. У цих правдивих історіях ви можете знайти ключі до життя.

77. Поговоріть із садом

Те, що губиться в зовнішності

  Значення «вабі-сабі».

Дзенський монах вирушає в гори, щоб присвятити себе вивченню й практиці буддизму. Та інколи під час цієї практики десь у горах, далеко від цивілізації, до нього може завітати гість.

«Я щиро шкодую, що вам довелося подолати такий довгий шлях, аби потрапити в цю далечінь», — просить вибачення чернець у гостя. Ці слова японською звучать як «вабі», що є першою частиною японського естетичного принципу «вабі-сабі».

Друга частина — «сабі» — передає ті самі почуття: «Спасибі, що ви подолали такий довгий шлях і завітали в це самотнє, віддалене місце». «Сабі» — також омонім, який означає «патина», або «іржа», — краса, що «приходить» з віком і зображає простоту помешкання ченця та його самотність, яка японською звучить «сабісії».

Цим я намагаюся сказати, що в основі принципу «вабі-­сабі» лежить турбота про інших. Цю ідею можна також простежити у дзенських садах.

Створюючи дзенський сад, першочергову увагу приділяють не розміщенню каменів чи упорядкуванню піску. Важливими є насамперед не форма й не зовнішній вигляд, а почуття, що передає сад.

Спробуйте поговорити з дзенським садом. Доторкніться до меланхолійної краси, яку намагалася передати людина, котра цей сад створила, і спробуйте по-своєму на неї відповісти.

78. Ощасливте іншого/іншу

Додайте смаку стравам

  Японська гостинність може пробудити плин часу навіть за обіднім столом.

Розважаючи гостей, ви пригощаєте їх обідом з кількох страв, приготовлених з особливих високоякісних інгредієнтів. Це — гостинність Заходу.

На Сході ж вона дещо інша. Понад усе японці цінують кухню, яка вшановує відповідну пору року.

Вибір страв обумовлений сезонністю продуктів. Є ще два важливих компоненти: продукти, сезон котрих щойно закінчився (аби нагадати, що настав час прощатись), і продукти, які лишень починають з’являтися (аби сповістити про їхню неодмінну появу).

Іншими словами, обід складається з найостанніших продуктів пори, що минула, продуктів, зібраних у пік сезону, і найперших продуктів сезону, що наближається. Ці три складові дають гостеві змогу насолодитися плином часу.

Вища форма гостинності не обов’язково передбачає приготування делікатесів. Щоб ощасливити свого гостя, незалежно від того, чи страву приготували ви самі, чи це подарунок, спробуйте сповнити їх відчуттям плинності часу.

79. Знайдіть привід збиратися сім’єю

Де можна просто бути собою

  Усвідомте те, що є справді важливим.

Що це означає — мати сім’ю?

Люди одружуються, виховують дітей, живуть собі разом, але так здається лише на перший погляд.

Саме в сімейному колі ми знаходимо справжній душевний спокій та підтримку.

У сім’ї нам можна дещо знехтувати правилами пристойності й бути справжніми. Дзенський спосіб життя сповідує той самий принцип. І хоча таке може здатися простим, насправді це дуже важко. Усі ми хочемо сховати наші слабкості й показати себе в найкращому світлі.

Але через такий спосіб життя можна потрапити в пастку. Саме тому нам потрібна сім’я — місце, де ми можемо показати себе справжніх.

Навіть якщо ваша сім’я не живе поруч з вами, завітавши наступного разу, знайдіть час на розмову з близькими.

Місце, де ви можете бути собою. Час, проведений у ньому, лікує стомлений розум і живить серце.

80. Цінуйте всіх тих, хто жив до вас

Усвідомте диво «бути тут і зараз»

  Якби довелося забрати у вас лишень одного предка, вас би не існувало.

Раніше японці мали великі сім’ї. Діди, батьки й діти. Три або й чотири покоління жили разом під одним дахом, завдяки чому історію сім’ї легко передавали з уст в уста.

Вісімдесятилітній дід оповідав п’ятирічному внукові про свого батька. Внук слухав історії, які налічували по двісті років. Він знав, хто були його предки. Так оживала історія.