Спостерігаючи за англійцями

Ще є дуже незначна меншість, яка не уявляє суботнього вечора без бійки. Зазвичай це впорядкована, передбачувана і майже по нотах розписана штурханина, яка складається із бравади та поз в стилі «перший хлопець на селі», які можуть розростись до масштабів незграбного махача. Щоб спровокувати інцидент треба не мало, не багато, а всього лиш необережно затримати погляд на долю секунди довше, ніж годиться. З пересічним англійським молодиком напідпитку напрочуд легко затіяти бійку: просто подивіться йому в очі, трохи затримайте погляд (вистачить і секунди, адже англійці не дуже люблять, як до них приглядаються) і скажіть так: «Чого дивишся?». У відповідь можна почути те саме: «А ти чого дивишся?». Дуже схоже на наше традиційне «Як ся маєте?» / («How do you do?»)! Наша нестерпність така ж дивна, ірраціональна та незґрабна, як і наша оспівана ввічливість.

Слід зазначити, що ці проблеми не такі разючі у середовищі молоді, які в ролі соціальних фасилітаторів використовують не алкоголь, а нелегальні «наркотики для настрою» — траву та екстазі. Англійці вірять, що конопля розслабляє і розніжує (як це зараз називається — «на розслабоні»), а екстазі оживляє, додає енергії та доброзичливості до дружбанів, а ще — обдаровує дивовижними танцювальними здібностями. Не знаю, як там з танцями, але віра в чудодійну силу наркотиків чомусь спрацьовує як пророче самонавіювання, і всім весело!

Правила гри та англійськість

Правила гри доповнили і підтвердили усі головні риси «англійської сутності», які нам до цього часу вдалося виокремити: гумор, лукавство, класовість, чесну гру, скромність і так далі. З’явився ще один сильний кандидат, який має всі шанси увійти до складу культурного геному англійця — емпіризм. Однак, у цьому розділі більшість правил стосувалися однієї визначальної риси англійськості, яку я називаю «соціальною не-дужістю», відлюдкуватістю острів’ян, хронічною соціальною незґрабністю, яка межує із таким собі симбіозом аутизму та агорафобії у латентній формі. Так чи інакше, та майже усі наші розваги — це реакція на той злощасний недуг. І майже всі наші реакції мають форму заперечення та самообману. Власне, наша феноменальна схильність до самообману викристалізовується у ще одну — окрему — характеротворчу рису.

Колективний самообман у спорті, іграх та клубах, які в нас виконують роль соціальних фасилітаторів, заслуговує на особливу увагу. Ми змушені хитрощами заохочувати самих себе до соціалізації і при тому прикидатися, що насправді нас цікавить зовсім не дружнє спілкування. Віра у магічну розгальмовуючу силу алкоголю також є симптомом того ж «синдрому самообману». У нас є непереборна потреба соціальних контактів та емоційної прив’язаності, але ми не можемо цього визнати і отримати тепло людського спілкування природним, простим і зрозумілим шляхом. Натомість ми змушені вигадувати хитромудрі структури, міфи та ритуали — все для того, щоб замаскувати потребу в соціалізації під несамовите бажання покидатися м’ячиками, удосконалити флористичні навики чи навчитися ремонтувати мотоцикл, врятувати китів, світ чи що там ще можна рятувати. Впоравшись, можна піти до пабу, де теж можна вдати, що ми просто пива прийшли попити — на нього ж можна списати усі незручні проблиски нормальної людської поведінки.

Направду, я не розумію, чому антропологам, щоб вивчати якусь химерну племінну культуру з дивними віруваннями та загадковими звичаями, треба їхати на край світу — і ще й заразитися там дизентерією і малярією, — якщо ось тутечки, під самим носом, є такий чудернацький екземпляр!

Дрес-код

Перш ніж взятися за дослідження англійського дрес-коду, нам слід уточнити декілька крос-культурних універсалій. У всіх культурах світу одяг, окрім очевидного призначення зігрівати та захищати від впливу навколишнього середовища, виконує ще три важливі функції: розрізнення за статевою ознакою, статусну диференціацію та визначення приналежності до певної соціальної групи. Статева диференціація зазвичай найочевидніша: навіть у суспільстві, де всі одягаються майже однаково і не надуживають прикрасами, завжди є хоча б мінімальна різниця між чоловічим та жіночим вбранням. У слово «статус» я вкладаю наступний зміст — «соціальний статус» та «становище у суспільстві» у широкому сенсі (за виключенням вікової диференціації). Поняття «приналежність до певної соціальної групи» я розумію як належність до племені, клану, субкультури, соціального кола чи кола «за інтересами».