Спостерігаючи за англійцями

Весільні витрати, зазвичай, ділять порівну батьки нареченого та нареченої. Щоправда, в наші дні пізніх шлюбів витрати покривають самі наречені і / або бабусі-дідусі та інші родичі шлюбної пари. Незалежно від того, хто взяв на себе левову частку витрат, у промові наречений обов’язково має подякувати батькам нареченої «за чудове свято» (він може обрати якийсь інший евфемізм до слів «гроші» і «рахунки», адже вони під строгою забороною). Якщо батьки, дідусь чи бабуся або інші родичі проспонсорували, скажімо, шампанське або медовий місяць, то їм личить подякувати за «подарунок» чи «допомогу» — при чому, слід уникати слів «заплатили за», адже це було б нетактовною згадкою про гроші. Ми всі прекрасно знаємо, що без грошей тут не обійшлося, та зосереджуватись на цьому — моветон. Типове англійське лукавство! За невинними евфемізмами, буває, ховається неприємна фінансова тяганина, а іноді навіть обурені розбори польотів — хто що оплатив і скільки грошей пішло на вітер задля непотрібних розкошів. Маючи фінансові труднощі, немає змісту йти по світу з торбами, щоб влаштувати дочці непристойно розкішне весілля: деінде у світі це, може б, і вразило людей, але англійці бачать у цьому показуху, вони просто поцікавляться, чому було «не влаштувати скромнішого і простішого свята».

Правила гумору

Вочевидь, нам мало труднощів, спричинених грішми чи забороною на розмови про гроші, виникають й інші нескінченні тертя між двома сім’ями, що скоро об’єднаються в одну родину: існує висока ймовірність, що як мінімум один «батьківський набір» буде розлученим, ймовірно, живе в новому шлюбі чи просто живе з новим партнером, та ще й з дітьми від другого чи навіть третього шлюбу.

І навіть якщо ніхто не напивається і не виставляє себе на глум, і ніхто не гнівається, бо його не там посадили, якщо транспорт не підвів і промова дружби нікого не образила, хтось та й обов’язково зробить чи скаже щось неприпустиме. Якось я була в ролі того «когось» — мені було п’ять років і це було моє перше в житті англійське весілля.

Батьки вирішили, що нам з сестрами треба пояснити важливість ритуалу, свідками якого ми скоро станемо. Батько розповів нам про шлюб, розказав про весільні традиції та звичаї різних культур і пояснив, чим небезпечні шлюби між двоюрідними братами та сестрами по материнській лінії. Мама взяла на себе місію пояснити «правду життя» — секс, звідки беруться діти і таке інше. Мої сестри, віком три та чотири роки, були надто юні, щоб належно оцінити цю захопливу інформацію, а от я була в захваті! Церемонія в церкві мене теж вразила, і в момент тиші (можливо, акурат після слів «хай промовить зараз або замовкне на віки»), я повернулася до мами, щоб пошепки, але дзвінко, на всю церкву, запитати: «А тепер він її запліднить?».

Після цього мене не брали на весілля декілька років, що мені здавалося геть несправедливим, бо я ж зрозуміла ключові моменти шлюбування, просто трохи переплутала почерговість! Наступне весілля, яке я пам’ятаю, було в Америці — це був другий шлюб мого батька. Мені тоді було вісім чи дев’ять — цілком достатньо, щоб цього разу вислухати лекцію про термінологію біфуркації в межах родини, про вірілокальну versus уксорілокальну форму локалізації новоствореного подружжя. З відповідними графіками. Знання, однак, не вберегли мене від приступу хихотіння (на щастя, тихого) у найурочистіший момент церемонії.

На той момент я дуже засмутилася через неналежну дитинність (батько завжди мені казав «не будь як маленька»), та тепер розумію, що приступ сміху був типово англійською реакцією на все, що відбувалося навколо. Нас коробить від врочистості, і вона нам здається трохи безглуздою. Найсерйозніші, найофіційніші, найурочистіші моменти церемоній, як на зло, викликають в нас непереборне бажання розсміятися. Це напружений, нервовий сміх — близький родич колінно-рефлекторного гумору. Гумор — наш улюблений спосіб подолати незручність, а сміх — найкращий інструмент у боротьбі із «соціальною не-дужістю».

Англійські весілля, як і більшість ритуалів зміни стану, вщерть пронизані сміхом: якщо чесно, то будь-який обмін репліками в межах світських бесід наскрізь пронизаний явним або завуальованим гумором. Однак, це зовсім не свідчить про те, що всім навкруги весело і радісно. Можливо, хтось і справді щиро тішиться на святах, але навіть вони коряться неписаним правилам англійського гумору, які настільки глибоко проникли у нашу свідомість, що виявляються на рівні неконтрольованих, мимовільних імпульсів.

Похоронні обряди

Через той неконтрольований гумор в нас чималі клопоти з похоронами. На цій планеті знайдеться мало ритуалів, які б зрівнялись у штивності, неоковирності та стражденній недолугості типових англійських похоронів[80].

Вівісекція гумору