Спостерігаючи за англійцями

До категорії «інших ритуалів зміни стану» я зараховую ритуали життєвого циклу, які оминула в попередньому підрозділі, де ми зосередились на розмові про віхові події життя. До таких належать, скажімо, святкування виходу на пенсію, «ювілеї» (на честь десятиліть) та річниці шлюбу (срібна, золота). А також ритуали, що знаменують перехід з одного соціального стану / місця / статусу / способу життя до іншого, на кшталт вечірки з нагоди новосілля чи «прощальної вечірки» з нагоди зміни роботи, місця проживання і т. д.

Ритуалів відтак страшенно побільшало, та багато з них, як і віхові обряди з життєвого циклу, доволі схожі до аналогічних обрядів в інших розвинутих країнах західного світу. Подарунки, вечірки, особливі страви, пісні та декор оселі на Різдво; шоколадні яйця на Великдень; листівки та квіти на День Валентина; алкоголь майже з кожної нагоди; їжа майже на всіх святах і т. д. Замість того, щоб окремо в деталях аналізувати кожен ритуал, я сфокусуюсь на тих неписаних соціальних правилах, які відповідають за суто англійські моделі поведінки, що асоціюються із вище переліченими обрядами.

В усіх культурах є свої сезонні обряди та ритуали зміни стану. Тварини мимоволі, на автоматичному рівні, зауважують зміну пір року, наприклад, і відповідно пристосовуються. Люди ж мусять влаштувати на честь календарної зміни часу грандіозне свято зі співами-танцями. На щастя для антропологів, люди доволі передбачувані у своїй поведінці, й танці-співи в різних культурах мало чим відрізняються чи, як мінімум, мають багато спільного. От хоча б танці та співи. А ще — майже всюди є їжа і напевне що — алкоголь.

Роль алкоголю

Роль алкоголю на святкуваннях є дуже важливою для розуміння суті англійськості. Без пояснення не обійтись. У всіх культурах, де тільки є алкоголь, він посідає центральне місце у святкуваннях. На це є дві причини. По-перше, карнавали та фестивалі — це не просто собі гуляння, у більшості культур вони також є свого роду полем «культурної ремісії», коли діє законне послаблення соціальних правил поведінки. Поведінку, яку за нормальних обставин не схвалили би або й навіть суворо заборонили (наприклад, фліртувати з усіма підряд, горлопанити на все горло, перевдягатися в одяг протилежної статі, стрибати у фонтани, розмовляти із незнайомими людьми та ін.), на час гульбищ не просто дозволяють, її ще й активно заохочують. Це лімінальні періоди — кресові, межові стани, відірвані від щоденного життя, коли нам дозволено на коротко зануритися і дослідити альтернативні виміри буття. Дія алкоголю та перебування у межових станах схожі у своїй природі, адже досвід сп’яніння віддзеркалює досвід перебування у ритуальних межових станах. Хімічна реакція сп’яніння відлунює культурне сп’яніння від святкувань.

І хоч люди, здається, мають глибинну потребу переживати межові стани свідомості — лімінальні стани для того, щоб втекти від обмежень буденного існування, їх лякають. Той факт, що ми собі дозволяємо переживати зміни свідомості та занурюватись в альтернативні виміри лише за особливих обставин свідчить про те, що прагнення до свободи від обмежень в жодному разі не є однозначним — на противагу йому в нас є така ж глибинна і потужна потреба стабільності та безпеки буденного впорядкованого життя. Нас захоплює лімінальна атмосфера карнавалу, але водночас вона нас і страшить; ми любимо навідуватись в альтернативні світи, але жити там ми б не хотіли. Тож у контексті святкових ритуалів алкоголю відведена роль «противаги» або «балансира»: у змінених станах свідомості, яких ми досягли завдяки споживанню алкоголю, ми можемо досліджувати бажані, але потенційно небезпечні альтернативні реальності, в той час як соціальна роль випивки (згадаймо про правила товариськості, які неодмінно передбачають спільне споживання алкоголю) забезпечує контрбаланс безпеки. П’ючи, ми досягаємо лімінального стану, який панує на обрядових святкуваннях, а звичний, щоденний, комфортний нам соціальний ритуал спільного розпивання алкоголю в дружньому товаристві, пригощання одне одного випивкою та дружнє спілкування, які є неодмінними атрибутами пиття, допомагають нам приручити, навіть «одомашнити» демонів лімінального світу.