Читаем Стрімголов. Історія одного життя полностью

А поки я писав про багатьох нових пацієнтів і на нові теми у «Музикофілії», також повторно навідував ряд пацієнтів, про яких писав раніше, цього разу зосереджуючись на їхніх реакціях на музику й розглядаючи їх у світлі нових форм нейровізуалізації й уявлень про те, як мозок-розум створює концепції і категорії.

* * *

Коли я перетнув сімдесятирічну межу, то мав відмінне здо­ро­в’я — було кілька ортопедичних проблем, але нічого серйозного чи такого, що загрожувало б життю. Я не замислювався над хворобами чи смертю, попри те, що втратив усіх трьох старших братів, а також багато друзів і ровесників.

Однак у грудні 2005 року раптово і драматично дав про себе знати рак — меланома у правому оці, що проявилася як раптове запалення на одному з боків, а потім як часткова втрата зору. Можливо, вона упродовж певного часу постійно росла, а на той момент підібралася близько до ямки, крихітної центральної ділянки, у якій зір є найгострішим. Меланома має погану репутацію, і почувши діагноз, я сприйняв його як смертний вирок. Але, як поспішив додати лікар, очні меланоми є відносно безпечними — вони рідко пускають метастази й надзвичайно добре піддаються лікуванню.

Рак було опромінено, потім кілька разів оброблено лазером, оскільки на певних ділянках він і далі відновлювався. Упродовж перших півтора року лікування гострота зору в правому оці майже щоденно коливалася — від цілковитої сліпоти до повного відновлення зору, і ці коливання сповнювали мене то жахом, то полегшенням, то знову жахом — від однієї емоційної крайності до іншої.

Це було б важко переживати (а мені було б навіть важче з цим жити), якби мене не захоплювали деякі зорові феномени, що виникали відповідно до того, як крок за кроком мою сітківку і зір руйнували новоутворення та лазерна терапія: шалені топологічні викривлення, спотворення кольору, спритне, але машинальне заповнення сліпих плям, неконтрольоване розтягнення кольору й форми, тривале осмислення предметів і сцен, коли очі заплющені, а особливо галюцинації, що тепер роїлися у сліпих плямах, які збільшувалися. Очевидно, що мозок був втягнений у це не менше, аніж саме око.

Я боявся осліпнути, втім ще більше боявся смерті, тому уклав із меланомою щось на кшталт угоди: забери око, якщо мусиш, але залиш решту мене у спокої.

У вересні 2009 року, після трьох з половиною років лікування, сітківка правого ока, ослаблена опроміненням, кровоточила, призводячи до повної сліпоти, а спроби зупинити кров не давали жодного результату, тому що сітківка миттєво починала кровоточити знову. Тепер було чимало такого, що позбавило працездатності (однак інколи захоплювало мене!) і чому я тепер мав протистояти — і досліджувати. Втрата стереоскопічного зору стала для мене, як затятого стереофіла, небезпечною. За відсутності глибини сприйняття сходи, бордюри мали вигляд просто ліній на землі, а віддалені об’єкти, здавалося, розташовані на одній площині з ближчими. Із втратою поля зору з правого боку я почав потрапляти у неприємні ситуації, зіштовхуватися з предметами чи людьми, які немовби виринали переді мною з нізвідки. І я був не лише фізично, але й розумово сліпий на правий бік. Також не міг навіть уявляти наявність речей, яких більше не бачив. Таке однобічне просторове ігнорування, як його називають неврологи, є зазвичай наслідком паралічу чи новоутворення у зоровій зоні чи тім’яній долі мозку. Для мене, як для невролога, ці явища були особливо захопливими, оскільки вони у дивовижний спосіб демонстрували, як працює мозок (або неправильно працює, або не може працювати), коли вхідний сигнал від органів чуття є недостатнім чи відхиленим від норми. Я зафіксував все у найдрібніших деталях (щоденникові записи про меланому сягали 90 тисяч слів) і вивчав, проводячи різноманітні сприйняттєві експерименти. Увесь цей досвід, як і пережите у випадку з ногою, став для мене experimentum suitatis, експериментом із чи над собою.

Сприйняттєві наслідки пошкодження ока створили родючий ґрунт для дослідження; я почувався так, наче відкривав цілий світ дивних явищ, хоча не міг не думати про те, що всі пацієнти, які мають подібні проблеми з очима, безперечно, переживають ті самі феномени сприйняття, що і я. Отже, пишучи про власний досвід, писатиму також і для них. Настрій відкриття бадьорив мене й допомагав проходити крізь страждання, що інакше б досить-таки лякали й деморалізували мене, так само, як допомагало й те, що я продовжував приймати пацієнтів і писати.

* * *

Перейти на страницу:

Похожие книги

Психология и психотерапия семьи
Психология и психотерапия семьи

Четвертое издание монографии (предыдущие вышли в 1990, 1999, 2001 гг.) переработано и дополнено. В книге освещены основные психологические механизмы функционирования семьи – действие вертикальных и горизонтальных стрессоров, динамика семьи, структура семейных ролей, коммуникации в семье. Приведен обзор основных направлений и школ семейной психотерапии – психоаналитической, системной, конструктивной и других. Впервые авторами изложена оригинальная концепция «патологизирующего семейного наследования». Особый интерес представляют психологические методы исследования семьи, многие из которых разработаны авторами.Издание предназначено для психологов, психотерапевтов и представителей смежных специальностей.

Виктор Викторович Юстицкис , В. Юстицкис , Эдмонд Эйдемиллер

Психология и психотерапия / Психология / Образование и наука
100 способов найти работу
100 способов найти работу

Книгу «100 способов найти работу» можно уверенно назвать учебным пособием, которое поможет вам не растеряться в современном деловом мире.Многие из нас мечтают найти работу, которая соответствовала бы нескольким требованиям. Каковы же эти требования? Прежде всего, разумеется, достойная оплата труда. Еще хотелось бы, чтобы работа была интересной и давала возможность для полной самореализации.«Мечта», - скажете вы. Может быть, но не такая уж несбыточная. А вот чтобы воплотить данную мечту в реальность, вам просто необходимо прочитать эту книгу.В ней вы найдете не только способы поисков работы, причем довольно оригинальные, но и научитесь вести себя на собеседовании, что просто необходимо для получения долгожданной работы.

Глеб Иванович Черниговцев , Глеб Черниговцев

Психология и психотерапия / Психология / Образование и наука
1001 вопрос про ЭТО
1001 вопрос про ЭТО

Половая жизнь – это доказано учеными – влияет на общее психофизиологическое состояние каждого человека. Знания по сексологии помогают людям преодолеть проявление комплексов, возникающих на сексуальной почве.Людям необходима сексуальная культура. Замечательно, что мы дожили до такого времени, когда об интимной стороне жизни человека можно говорить без стеснения и ханжества.Книга «1001 вопрос про ЭТО», написанная Владимиром Шахиджаняном известным психологом и журналистом, преподавателем факультета журналистики МГУ им. М.В.Ломоносова, знакома многим по выступлениям автора по радио и телевидению и отвечает, на мой взгляд, требованиям сегодняшнего дня. Автор давно связан с медициной. Он серьезно занимался изучением проблем полового воспитания. Он связан деловыми и дружескими отношениями с рядом ведущих сексологов, сексопатологов, психиатров, педагогов, психологов и социологов. Его выступления на страницах многих газет и журналов создали ему вполне заслуженную популярность. Профессиональные качества позволили Владимиру Шахиджаняну написать книгу, общедоступную, понятную для массового читателя и одновременно серьезную и обоснованную с точки зрения достижений современной медицины.Верно отобраны вопросы – они действительно волнуют многих. Верно даны ответы на них.Как практик могу приветствовать точность формулировок и подтвердить правильность ответов с медицинской точки зрения. Прежнее издание «1001 вопросов про ЭТО» разошлось в несколько дней. Уверен, что и нынешнее издание книги хорошо встретят читатели.А. И. БЕЛКИН,доктор медицинских наук, профессор,Президент русского психоаналитического общества

Владимир Владимирович Шахиджанян , Владимир Шахиджанян

Здоровье / Семейные отношения, секс / Психология и психотерапия