Сварлива рок-зірка в літах

Рік Вейкман та English Rock Ensemble середини 70х років. Зліва направо: Ешлі "Товстун Поп-музики" Холт, Рік, Мартін Шілдс, Роджер "Баджі" Ньювелл, Тоні "Шалений Воп" Фернандез, Джон "Дасті" Данстейбл, Редж Брукс, Джон "Ходжі" Ходжсон

"СІДАЙТЕ ЖЕРТИ, НАКЛАДАЙТЕ СОБІ САМІ"

Перемотаємо рік назад, і життя в таборі Yes для мене було хорошим. Для початку, жодних довічних заборон на Radio Solent. Я приєднався до гурту в 1971 році, і того року ми випустили відомий альбом Fragile, а наступного року — Close to the Edge. Я працював із технічно обдарованими музикантами, гастролював по світу й продавав мільйони платівок. Ми були величезною групою з величезними продажами записів. На наших живих концертах були постійні аншлаги, і, не будемо скромничати, ми і справді були дуже великою групою.

Цікава річ у Yes полягала в тому, що це були абсолютно різні люди, які мали свої дуже сильні, хороші сторони і, навпаки, також деякі неймовірно погані сторони, зокрема й я. Ми всі були зовсім різними. Ця динаміка була дуже важливою для нашої хімії.

Взяти, наприклад, овочі.

І м'ясо.

Або у випадку більшості членів - відсутність м'яса.

Я м'ясо їсти любив. Решта гурту були вегетаріанцями. Крім того, вони не пили, хоча ходили чутки, що один чи двоє тут і там вживали якусь дивну речовину. Тож певною мірою я був трошки рибою без води. Я був сильно п'ючим поїдателем стейків. М’ясо сім разів на тиждень, будь ласка.

Зараз я п'ю виключно чай і їм м’ясо не частіше трьох разів на тиждень.

Чесно кажучи, Стів Хоу п’є небагато – може келих вина – але всі інші випити люблять. І зараз вони всі відомі м’ясоїди, знову ж таки, за винятком Стіва (який дотримувався своєї позиції всі ці роки, і я знімаю перед ним капелюха). Так що тут відбулася повна заміна ролей.

Перш ніж продовжити, я хотів би згадати про вегетаріанство одну річ, яку я ніколи не розумів. Я взагалі не маю нічого проти нього, але я не розумію, що якщо ви не любите м’ясо, навіщо ви робите такі речі, як горіхові котлети, переодягнені на відбивну? А тофу, щоб було схоже на сосиски чи бургери? Я ніколи цього не розумів.

Ага, я відволікся.

У турах Yes їжа завжди виступала у вигляді гарячої картоплі, в меню вона була стравою дня – ви завжди вибираєте кліше. Якось ми вирішили, що візьмемо з собою в тур шеф-кухаря. Я не був здивований, оскільки ми брали з собою практично все, що нам було потрібно протягом багатьох років, то чому б і не шеф-кухаря?! Деякі з членів групи були досить екстремальними у своєму вегетаріанстві. Для пари людей з Yes їжі без м’яса було недостатньо; вони повинні були знати ледь не походження ґрунту, на якому їжа була висаджена, методи органічного землеробства, які використовувалися для її виробництва, ім’я хлопця, який посадив цей вид їжі, і, в ідеалі, вид і стан здоров’я птахів, які посрали на органічний ґрунт, де вирощували ці рослини та овочі. Що ж, це могло б бути можливим у нульові роки у спеціалізованому магазині органічної цілісної їжі; але спробуйте таке в кав’ярні Holiday Inn на Глибокому Півдні на початку 1970-х. Дехто з гурту цілими днями обходився без їжі, і це ставало неможливим.

Тож наш менеджер, Брайан "Угода-на-День" Лейн, скликав зустріч у своєму офісі в Ноттінг-Хілл-Гейт. Ми подивилися на реальні харчові уподобання учасників гурту, і, звичайно, єдиним способом обійти це було взяти шеф-кухаря в дорогу.

Yes ніколи не був благословенний менеджментом, який знав, як поводитися з групою. Однак, відверто кажучи, я не впевнений, що члени Yes "придатні для обробки", тому що ніхто з нас не прийме ніяких порад. На якому б зібранні ми не були, яку б пораду нам не давали, ми всі просто сиділи й терпляче слухали, а потім виходили й робили все, що хотіли. Що незмінно було катастрофічним.

Ось що ми зробили в цьому випадку. Ми вирішили найняти для туру шеф-кухаря. Між шматками філе я заперечив.

- Почекайте, хлопці, я абсолютно не заперечую проти того,щоб взяти з собою шеф-кухаря. Я визнаю, що у вас є тверді принципи, і шеф-кухар з цим погодиться. Я не погоджуюся з тим, що цей шеф-кухар коштуватиме недешево, і, що більше, нам також доведеться брати з собою в дорогу кухню. Без неповаги до вас, хлопці, але я вважаю, що повинен платити тільки п’яту частину від цих витрат.

Вони сказали, що я теж можу їсти їх вегетаріанську їжу, якщо це допоможе.

Абсолютно розумно я сказав:

- Я не бажаю на вечерю протягом усього туру їсти органічно вирощену горіхову котлету з листям салату, вимитим на березі Нілу ногами духовно просунутої жінки ... або щось ще. Я справді не бажаю знати.