Таємничий голос за спиною

— Не плач. Якщо ми їх не знешкодимо, ти боятимешся все життя. А може, вони ще й втягнуть тебе у свої справи, і ти станеш карним злочинцем. А це — чи не найбільше горе для батьків... Та й для самого тебе. Що вони тебе питали? Чим цікавилися?

— Не треба! Не питайте! Я нічого не скажу! Не треба! — Женя закрив долонями обличчя.

— Ну, заспокойся. Як не хочеш — не кажи. Це твоя справа.

— Я... не міг інакше, — тихо сказав Женя.

— Очевидно, вони сказали, що це стосується долі Вітасика... — не стільки спитав, скільки ствердив капітан.

Женя не відповів, але й не заперечив.

— Зрозуміло... Тільки за цієї умови ти міг погодитися законтактувати з ними... Але що їм було треба від тебе? Давай думати, капітане! — сам до себе звернувся Горбатюк, наче Жені й не було в кімнаті. — Що їм, по-перше, було відомо про Женю? Що він зустрів на горі Шипулю, який зазирав у бінокль до вікон Граціанських, і що побіг і сповістив про це у райвідділ, мені... Якщо б вони хотіли просто за це помститися йому, вони б це зробили. Значить, їх щось цікавило. Що?.. Логічний висновок лише один — Граціанські. А точніше — тато Граціанський. Борис Борисович. У системі якого працює Шипуля. Що ж міг знати Женя про тата Граціанського? Це врешті не має принципового значення. Головне те, що їх цікавить Граціанський, начальник торговельного відділу, від якого багато що залежить у розподілі і постачанні магазинів, ресторанів, кафе, їдалень тощо... Можна гадати, що вони шантажували Граціанського, вимагали від нього щось, погрожували, а він забрав жінку, сина, сів на машину і гайнув світ за очі. Втік. Може таке бути? Вірогідна версія?

Женя мовчки знизав плечима.

— Версія то вірогідна. Але вчинок Граціанського в такому разі трохи безглуздий, — зітхнув капітан. — Куди він може втекти? Навіть маючи матеріальну базу, надовго не втечеш. Рано чи пізно доведеться звертатися до міліції... А може, сталася трагедія? Може, вони одважилися на страшний злочин і цікавляться, чи не натрапила міліція на слід...

Женя розгублено закліпав очима.

— Ну, гаразд... Не будемо гадати. І мучити тебе більше не буду. Якщо ти, подумавши, захочеш щось мені розказати, подзвони, телефон знаєш. — Капітан підвівся. — Снідай, відпочивай, готуй уроки. Про школу не турбуйся. З директором я домовився, що ти до школи сьогодні не підеш, батьки теж у курсі справ. Про те, що з тобою ста¬лося вчора, нікому не кажи. Про це знаємо тільки ти, я, твої батьки, дехто в міліції, ну й «вони», звичайно. Навіть директорові я нічого не казав, щоб не хвилювати даремно. Отже, якщо подзвонять з класу передати, що задано, скажеш, — після тих переживань, усім відомих, погано себе почуваєш, болить голова, батьки залишили тебе вдома. І ще раз тебе попереджаю: будь обережний, нічого сам не розслідуй, нікуди не ходи, сиди дома, в разі чого — дзвони. Бувай здоровий! — капітан міцно, як дорослому, потиснув Жені руку й пішов.

РОЗДІЛ X

«Полтергейст».

«Чекаю тебе у Хрястові на західній Платформі!»

Спогади, про Тернаву.

Неймовірна несподівана зустріч.

Телефон деренчав, не вщухаючи. Тато й мама дзвонили через кожні двадцять хвилин, півгодини. Двічі дзвонив капітан Горбатюк, дізнавався про самопочуття, про справи. Але питань лро вчорашню пригоду не задавав. Дзвонила класна керівничка Клавдія Василівна. дзвонила староста класу Оксана Фіцелович (диктувала, що задано). А під кінець подзвонила навіть Регіна Ігнатівна. Женя зовсім розгубився — вперше в житті він розмовляв по телефону з директором школи.

Все це було десь до двох годин дня.

Після другої телефон замовк. Навіть тато з мамою зробили перерву, мабуть, уже заспокоїлись.

Готувати уроки Женя, звичайно, не міг. Він сидів біля вікна, дивився на вулицю і думав про свого друга Вітасика Дорошенка.

Де ж він усе-таки дівся?

Три дні, як про нього ні слуху ні духу.

Звичайно, багато в житті таємничого й незбагненного. Все частіше й частіше то в газетах і журналах, то по радіо, то по телебаченню з'являються цілком серйозні, достовірні інформації про просто-таки містичні явища: про те, що, наприклад, у місті Горькому в одній з квартир раптом почали самі собою рухатися й падати шафи, на очах у людей з неймовірною швидкістю почав бігти вперед настінний годинник, а на підлозі невідомо звідки почали з'являтися калюжі води. А у Москві в одному жіночому гуртожитку завівся домовик, який розмовляв з дівчатами, переставляв їхні речі. Навіть телепередача про це була.

І в Одесі на вулиці Бабеля «Барабаш» з'явився, теж домовик.

Тими питаннями нарешті всерйоз зайнялися вчені, з'явилася творча лабораторія «Інверсор», що досліджує всі ці явища методами, яких традиційна наука не визнає.

До речі, оте падіння шаф і загадковий гармидер у квартирі було відомо з давніх давен, і навіть має вчену назву «полтергейст» (що по-старонімецькому означає «галасливий дух»).

Отже, таємниче зникнення Вітасика Дорошенка, можливо, й пояснюється отими загадковими, наукою ще не доведеними причинами.

Але де він усе-таки дівся?