Таємничий суперник

Він підійшов до письмового стола. За звичним дивацтвом, серед канцелярського приладдя у спальні було безліч конвертів і жодного аркуша паперу.

Він подзвонив. Ніхто не прийшов. Томмі сердився на затримку. А тоді згадав, що у вітальні Джуліуса були цілі стоси паперу. Американець оголосив про свій негайний від’їзд. Тож ризику зіткнутися з ним не було. А якби й був, Томмі не заперечував. Він вже відчував деякий сором за те, що наговорив. Старий Джуліус так добре їх прийняв. Якщо він знайде його в номері, то перепросить.

Але в номері було порожньо. Томмі підійшов до письмового стола й висунув середню шухляду. Його увагу привернула світлина, недбало кинута горілиць. Мить він стояв, прирісши до підлоги. А тоді взяв світлину, зачинив шухляду, повільно підійшов до крісла й сів, не зводячи очей із зображення в його руці.

Що, заради всього святого, робила світлина француженки Аннетт у письмовому столі Джуліуса Гершайммера?

РОЗДІЛ 22 На Даунінґ-стріт

Прем’єр-міністр нервовими пальцями вистукував перед собою по столу. Обличчя в нього було втомлене та загнане. Він продовжив розмову з містером Картером з того ж місця, де й перервався.

— Не розумію, — сказав він. — Ви справді вважаєте, що зрештою все не так жахливо?

— Схоже, цей юнак так вважає.

— Погляньмо ще раз на його лист.

Містер Картер подав йому лист. Той був написаний розмашистим хлоп’ячим почерком.

Шановний містере Картере,

я натрапив на дещо, від чого мене дрижаки взяли. Можливо, звісно, я лише виставляю себе страшенним ослом, але я так не думаю. Якщо мої висновки правильні, та дівчина в Манчестері була лише приманкою. Усе було зрежисовано заздалегідь — фальшивий пакунок та все решта, з метою змусити нас вважати, що гру програно.

А тому я вважаю, що ми йшли по гарячих слідах.

Здається, я знаю, хто справжня Джейн Фінн, і навіть маю здогадку, де папери. Останнє, звісно, це лише здогадка, але в мене таке відчуття, що вона виявиться слушною. У будь-якому разі, я вкладаю її до листа в запечатаному конверті, якщо вже такі справи. Прошу вас не відкривати його до останнього моменту, тобто до опівночі 28-го. У ту мить ви зрозумієте чому. Бачте, я з’ясував, що та звістка про Таппенс теж фальшива, і вона не більша потопельниця, ніж я. Мої доводи такі: останній шанс для них — дати Джейн Фінн утекти, сподіваючись, що вона симулює втрату пам'яті та, щойно вважатиме себе вільною, одразу побіжить до схованки. Звісно, для них це страшенний ризик, адже вона все про них знає — та вони відчайдушно прагнуть заволодіти тим договором. Але якщо знатимуть, що ми знайшли папери, життя обох дівчат не триватиме й години. Я повинен спробувати знайти Таппенс, перш ніж Джейн утече.

Мені потрібна копія тієї телеграми, яку надіслали Таппенс до «Рітцу». Сер Джеймс

Піл Еджертон казав, ви зможете влаштувати це для мене. Він страшенно розумний.

І останнє: будь ласка, нехай за тим будинком у Сохо стежать день і ніч.

Щиро Ваш та ін., Томас Бересфорд

Прем’єр-міністр підняв очі.

— Вкладений конверт?

Містер Картер сухо всміхнувся.

— У банківському сховищі. Я не ризикуватиму.

— А ви не вважаєте... — Прем’єр-міністр завагався на мить. — Що краще б відкрити його зараз? Розумію, документ треба захистити — тобто, за умови, що здогадки цього молодого чоловіка виправдаються, і негайно. Але можна зберегти те, що ми його відкриємо, у повній таємниці.