ТИСЯЧА ДОРІГ

Група Далекого діяла в північній частині краю "Одеса". Всі інші терени були підпорядковані крайовому провідникові ПЗУЗ. До приходу Орлана цей пост займав Смок, який мав організаційну мережу також у теренах дій Далекого. Призначаючи Смока заступником Орлана, провід підпілля хотів, щоб він сприйняв це зі зрозумінням, тому ще того ж літа 1948 року викликав його на зустріч, щоб персонально з'ясувати йому ціль приходу Орлана. Терени підпільних дій поширилися, крім вищезгаданих країв, до них тепер належали також області Житомирська та Київська. В такій ситуації пост заступника був дуже відповідальний.

Після повернення Смока із зустрічі, Орлан восени 1948 року відбув нараду з керівництвом ПЗУЗ. В ній брали участь Смок, який тоді прибрав псевдо Вівчар, Уліян і командир УПА-Північ Дубовий. Також був викликаний референт Служби Безпеки краю "Дніпро" Залісний, одначе з невідомих мені причин не міг взяти в ній участи. На тих нарадах Орлан точно зорієнтувався, який стан підпілля на ПЗУЗ, обсяги його діяль-ности та, очевидно, довідався точніше про справу Далекого. Доповнено склад проводу ПЗУЗ і призначено Залісного референтом СБ на ПЗУЗ. Від часу відірвання Далекого, який був референтом СБ на ПЗУЗ, цей пост фактично не був досі заступлений, і всі справи СБ полагоджував сам Смок-Вівчар. Тоді то під час нарад змінено тереновий поділ, знесено краї, а натомість установлено п'ять округ: Берестя (не пригадую псевда окружного провідника), Ковельська, з окружним Ярим, Луцька - окружний Аркас, південна Рівенська - Уліян, північна Рівенська - Шлюсар.

На нарадах порушено справу підсилення підпільних кадрів, визначено кількісні обсяги набору молодого контингенту. Також порушено справу покращання пропагандивної роботи серед населення. Учасники нарад приділяли особливу увагу посиленню підпільної ді-яльности в сусідніх східніх областях. Рівночасно плянували використати можливосі пропа-гандивної роботи серед людей, що прибули на ПЗУЗ зі східніх областей на працю. У зв'язку з тим, вирішено розбудувати більше підпільних друкарень.

Кількість підпільників на ПЗУЗ, яку застав Орлан у 1948 році, була куди менша, як у Галичині. Опісля її ще доповнено набором молоді. Причина числової диспропорції полягала в трохи відмінній організації боротьби. На Волині була ширше зорганізована УПА, підпілля ОУН натомість діяло тут слабше. УПА вела збройну боротьбу, зводила численні бої, особливо в час і після фронтових дій, і через те понесла великі втрати в людях. Також розвинена в її середовищі большевицька агентура та боротьба з нею потягли численні жертви.

Орлан, коли прибув минулої осени до округи Шлюсара, хоч була вже пізня пора, ще зміг зорганізувати там друкарню. В ній упродовж зими 1948/49 років видрукувано кільканадцять тисяч примірників підпільної літератури, а саме: Чи большевики ведуть до комунізму, Колоніяльна політика большевиків на Україні, Наше відношення до російського народу, За що бореться УПА та інші брошури і летючки. Література, друкована в терені Шлюсара, була призначена головним чином до висилання в суміжні східні області. Частину її, власне, транспортував на весні підпільним зв'язком Богдан зі своєю групою. Другу частину Шлюсар висилав молодими людьми, які розвозили згадані видання до міст східніх областей і там розповсюджували. Проте, при частих ревізіях у поїздах, було надто рисковно перевозити більшу кількість літератури, тому найбільше її висилалось таки підпільними зв'язками. І все ж найкращі результати приносило живе слово, безпосередні зустрічі з населенням і мозольна підпільна робота на місцях у сусідніх східніх теренах.

Застосовувано також інший спосіб кольпортації. Ті підпільники, які походили зі східніх областей, висилали літературу поштою до знайомих їм людей, нераз дописуючи від себе листа, якщо знали, що їхні родини вже репресовані. Також відписувалось адреси з усяких українських газет та журналів і на них висилалось літературу. Однак такий прийом застосовувано недовго, це були адреси переважно номенклятури, льояльних виконавців директив Москви. МВД це скоро розкрило і стало переловлювати таку пошту, зрештою, самі відборці їх повідомляли, так що зайвим було даремне витрачати літературу.

Одна лінія зв'язку, командантом якої був Богдан, ішла з Полісся до Житомирської области. Навесні 1949 року також Уліян одержав завдання змонтувати зв'язкову лінію від своєї округи, яка проходила б південними лісами, через Мізоцький район, Остріг і далі на схід. В сумежних східніх районах була вже здавна розбудована підпільна сітка.

Командантом нової лінії і зв'язковим безпосередньо до Уліяна призначив Уліян командира своєї охорони Мороза. Його постійне місце перебування мало бути на сході. Мороз був з 1923 року народження, з Рівенщини, мав середню освіту, начитаний, добрий пропагандист і першорядний вояк. Ходив з кулеметом і в сутичках з опергрупами завжди останній відступав, прикриваючи кулеметним вогнем відв'язання від ворога. Через те повстанці називали подекуди його Кулеметчиком.