ТИСЯЧА ДОРІГ

Наприкінці зими 1944 року я застала на їхній квартирі обласного провідника Василя Галасу, що виступав тоді під псевдом Зенон, а опісля був відомий на Закерзонні як Орлан. До того часу я вже багато наслухалася про нього від Наталки, яка встигла в ньому закохатися, тож тепер зустріла його з подвійною цікавістю.

Він був середнього зросту, мав дуже високе чоло, що наче врізалося у темнорусяву чуприну. В голубих очах світилися тепло і привітність, але водночас він, здавалося, прошивав своїм бистрим поглядом. Тоді йому ще не сповнилося і двадцяти п'яти літ. Привітався зі мною тепло, як з давнім другом, причому кожна риса на його лиці ясніла усмішкою. В розмові виявився щирий, цікавий та дотепний і тим відразу створив свобідну атмосферу у спілкуванні. Опісля ми ще принагідно зустрічалися декілька разів на тій же квартирі. Коли він протягом довшого часу не навідувався до Перемишля, я скучала за цікавими розмовами з ним. Вміння прихиляти до себе серце всякої людини було чи не найбільшим його талантом. Наш курс переносили з одного будинку до іншого: то до чоловічої гімназії, то до дівочого інституту, і врешті закінчили ми його в кімнатах Народного Дому. Не лише цей курс, але й уся наша середня освіта була полатана й поперекручувана трьома різними окупантами, що чергувалися на українській землі, як і полатане було тоді життя народу. Завдяки відданим організаторам та викладачам, нам таки вдалося свого добитися. Навесні 1944 року ми склали іспити, і я одержала атестат зрілости. Перед і мною були відкриті двері до вищої освіти. Одначе вже вдруге в моєму житті, не в ту годину прийшла насолоджуватися.

***

Перемиська область займала терени від Мостиського та Хирівського р-нів на сході до най далі висунутих на захід земель, заселених українцями. На півдні вона сягала до чехословацької границі, а на півночі займала землі Ярославщини й досягала під Ряшів. Отже, в область входили округи: Лем-ківщина, Перемищина та Ярославщина.

На тих землях підпільна діяльність ОУН була слабша, ніж в інших областях Західньої України. Виняток становив Перемишль з околицями, де національна свідомість населення була на високому рівні. Відчувався брак освіченого кадру для головніших постів у підпільній мережі. Користаючи з напливу молоді на матуральний курс, обласний керівник Зенон провів серед них кампанію, після якої багато випускників курсу приєдналося до підпільної боротьби. Вирішила і я залишитись у Перемищині. Мій зверхник, Соловій, полагодив з Мікушкою формальності, пов'язані з переходом, і призначив мене своєю секретаркою, сам обравши мені псевдо Зірка.

Моя перша підпільна квартира була в с. Корманичі, недалеко містечка Нижанковичі. Праця полягала в переписуванні на письмовій машинці ви шкільних матеріялів, звітів та іншої підпільної літератури. Та квартира була також вузловим пунктом, куди надходила пошта до мого провідника. її я доставляла йому до Перемишля, або він присилав по неї Роксоляну, а деколи то й сам навідувався до Корманич.

На травень 1944 року в Перемиській області був запляно-ваний двотижневий організаційний вишкіл районових та вищих провідниць УЧХ і деяких членок підпільної сітки. Обласною провідницею УЧХ була Рогніда, призначена сюди крайовою провідницею УЧХ Катериною Зарицькою. Вишкіл мене не зобов'язував, я не працювала в жіночій сітці, проте дуже хотіла бути на ньому. Не заради науки, а щоб побути разом зі своїми подругами з матурального курсу. На вишколі мали бути Зена Химка, знана опісля під псевдом Зоя, Ірина Тимочко - "Хрис-тя" і Марійка Ровенчук - "Ірина". Марійка походила з Печені-жина на Гуцульщині, ми разом не тільки відвідували курс, але й жили у дівочому інституті. На вишкіл ішла також Наталка - "Сіра", ну й багато інших знайомих дівчат. "Ходи та ходи, там буде весело", - намовляли мене. Якось зустріла на вулиці в Перемишлі Зенона. Він сам згадав, що могла б піти на вишкіл, коли б Соловій мене відпустив. Соловій дав свою згоду.

Вишкіл відбувався в Добромильщині, на лісничівці біля села Княжичі. Це казково чудові підгірські околиці, вкриті гаями, які в цій весняній порі бриніли пташиними співами й весело гомоніли повноводими потічками.

Нас було двадцять дві учасниці курсу. Організаційний вишкіл провадив сам Зенон, санітарним займалася обласна УЧХ Рогніда, а військовий інструктор Зруб учив нас володіння зброєю.

Лісничівку охороняла озброєна боївка. Рівночасно вдер-жувавно контакт з сусідніми станицями української поліції, які мали нас повідомити, коли б у тій околиці появилось гестапо. Тут майже всі станиці поліції співпрацювали з підпільною ОУН.

Порядок дня був чітко визначений: рання зоря, прибирання, руханка, туалет, молитва, сніданок. Година 8-ма - початок викладів. На обід одногодинна перерва, потім знову чотири години викладів. Після лекцій ми вивчали занотовані матеріяли. По вечері відбувались ще дискусії, під час яких обговорюзано заслухані лекції.