ТИСЯЧА ДОРІГ

Повернулася я в камеру і світу не бачила. В мені кипів і жаль, і злість, і страшний біль... розчарування своїм чоловіком. Як він смів написати! А що, як їм удасться спіймати Лемеша?! Навіщо він це зробив! Не могла знайти собі місця в камері й аж горіла з нетерпеливости, щоб діждатись побачення і почути, чим він буде себе оправдувати.

Нагода випала, незабаром дали нам побачення й повели до зоологічного парку. На одній з алей конвоїри дозволили нам іти попереду, а самі, вони завжди ходили до міста в цивільнім одязі, йшли позаду. Почавши від травня, гебісти частіше давали нам нагоду приватно розмовляти одне з одним, створюючи тим мені можливість схиляти чоловіка до співпраці з ними. "Ти його жінка, знаєш, як заговорити до нього, тож поможи йому", - постійно нагадували мою місію.

Крім того, що одержали такі вказівки - давати мені мож-ливіть "попрацювати" над Орланом, можливо також, що наші конвоїри, переважно завжди ті самі, вже звикли до нас і зчасом стали менш скрупульозні у виконуванні" своїх функцій. Від начальства вони дістали зарядження бути ввічливими і тактовними супроти нас. Часом важко встановити межу, де кінчиться тактика і беруть гору суто людські почуття. Дехто з них, бувало, поділявся з нами навіть своїми сімейними справами.

Ледве ми відбились від конвоїрів у зоологічному парку, я відразу спитала Орлана:

- Навіщо ти писав їм записку?

Тепер він розповів мені всю історію з листом.

Перед датою зв'язку його викликали по два рази кожного дня і наполягали, щоб виготовив пошту до Лемеша і подав свої сугестії. На те він їм відповів, що не знає, які кроки зробило КҐБ від часу нашого арештування, отже не може їм нічого дораджувати. Вони ще минулої осени сказали Орланові, що зв'язківець Чумак, якого спіймали враз із нами, вже на волі. Якщо так, значить, виходив на зв'язки, щось їм видав, але Орлан не знав точно, як багато. Слідчий не хотів інформувати Орлана про їхні успіхи, однак трохи розказав про наявну ситуацію.

Восени 1953 року або навесні 1954-го гебісти вбили зв'язкових у Кременеччині, Бурого та Олеся, потім вислали Чумака, в товаристві агентів із групи Скоба, на південь, на зв'язок до Лемеша. Зустріч, однак, не відбулася, зв'язок перервався, бо ще минулого року загинула наступна зв'язкова ланка в Галичині.

Маючи Чумака і також нотатник Орлана із запасними зв'язками, КҐБ було рішене використати їх за всяку ціну. Коли б не вдалося їм втягнути у свої пляни Орлана, то наступатимуть і без нього. На останнє в них було два способи. Оточити військом місце запасного пункту і схопити живими Лемешевих зв'язківців або вислати на цей зв'язок Скоба, щоб той домігся зустрічі з Лемешем і нахилив його прийти на схід так, як нахилив Орлана.

В такій ситуації Орлан уважав, що меншим лихом буде самому написати листа до Лемеша, навіть з тим, щоб дораджувати йому прийти в Хмельницьку область. Лист, міркував Орлан, купить Лемешеві час, дасть нагоду подумати над змістом і тоді вирішити, чи іти йому туди.

Під час компонування листа між Орланом і гебістами точилася боротьба не за речення, а за кожне слово. Хоч в їхні руки трапив шифр, проте не дозволили ним користуватись, їхнім рішенням Орлан був вдоволений, надіючись, що вже самий зміст листа і його форма мають насторожити Лемеша. В нормальних підпільних умовинах Орлан, прибувши в новий терен, повинен був обширно позвітувати Лемешеві й обов'язково вжити шифр при подаванні певних інформацій, а вже тим більше, коли дораджував йому прибути в Хмельницьку область.

Не хотів Орлан допустити, щоб спецвідділ КҐБ оточив місце зустрічі та схопив живими Лемешевих зв'язківців. Також дуже не хотів, щоб КҐБ вислало Скоба до Лемеша, знаючи, що Леміш довіряє Скобові.

Вислухала я Орлана, і стало прикро, що в мене закрався був сумнів щодо нього. По деякому часі слідчий сказав Орланові, а він мені, що із зустрічі нічого не вийшло, з і сторони Лемеша ніхто не з'явився. Правду казали чи брехали, нам годі було устійнити, але навіть неперевірена вістка трошки заспокоювала. Богу дякувати, зідхнула я з полегкістю, надіючись, що загроза Лемешеві значно послабла. Одначе наші висновки базувались більше на бажаннях, як на тверезій оцінці ситуації. Бачивши, з якою нехіттю ставиться Орлан до їхніх вимог, вони там, у міністерстві, не були наївні й відповідно оцінили його поради, а Орланові оповідали, що хотіли. Зрештою, в них уже був чималий досвід у розставлюванні тенет на повстанців, Леміш не був їхнім початковим проєктом.

КРУТИЙ ПОВОРОТ

Коли проминули дати зв'язків, слідчі стали менше розпитувати, як їм приманути Лемеша, зате звернули увагу на нав'язання контакту із Закордонним Представництвом УГВР. Мене знову повели в кабінет заступника міністра Слона. Міністра ҐБ Строкача я більше не бачила, здається, його не стало в міністерстві, коли пересіювано персонал у зв'язку з усуненням Берії.