кілометри мідних трубчерез які пройшло все живеі не живестискають горлянки кварталіввони вростаютьв кожного з насначе корінняв прадавню землювелетенські венизаповнені тепломсмертоносною чорнотоюрозбовтують космічні надратак приємно відчувати на собівагу їхньої могутностіадже кожна дитина знаєщо могутність означає любов
«між будинків високих...»
між будинків високихна 18 000 поверхівгубляться фігури малогонезначущогопровалюються між пальцівякими планета намагаласяїх втриматиметастази маленьких сердецьвідбиваються ритмаминового дняпіснями нової боротьбитак хочеться видертисяна найвищий поверхнад димом і дротаминад птахами та ангеламинад богамиі згорітипоцілувавши сонце
«— це крик сови...»
— це крик совице точно совая знаю про що кажутак пронизливо може кричатилише мудра істотанаприклад дельфінабо та ж соваалеякі дельфіни в наших степах?які можуть бути морські істотив наших лісосмугахміж наших пшеничних полівніце точно совамаленька сіра сова з великимижовтими наче повний місяцьочимаможливо вона волає про порятунокчи ще гіршесповіщає про його неможливістьголова хилиться під незвичним кутомна бікколи вона намагається розгледіти наскрізь темну завісу ночізапам'ятати наші обличчяпекучим відтиском на поверхні мозкуя не погоджуюсь— але які сови?кажу яякі тут можуть бути совив цих пустельних краяхміж цього строкатого різнотрав'язаплідненого всіма вітрами світунісови живуть десь на півночіде суворіший клімат і хвойні дереваде є бетонні автострадистратегічного значенняна які в разі чогоможуть сідати транспортні літакисови дуже люблять імітувати їхїхній розмах крилта незламну впевненістьу вдалому приземленнітому це не совасови живуть в інших краяхпринаймні я собі це так і уявлявпростіше повірити самому собініж якомусь підручникз зоологіїможливоякщо я колись вирвуся з цього містая стану далекобійникомдесь далекона півночіі мудрі совиплутаючи фари з сигнальними вогнямирозбиватимуться об моє лобове скло