Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

І ось вернувся, у складі французької делегації Лікарів без кордону 1990 року. Приїхало ще трохи команди кіношників, кінорежисер Йосип Пастернак з Москви — колишній киянин, двоє французів з Марселя, оператори. Москва, Шереметьєво. Філіп і Фрося проходять митницю запросто (Філіп потім так захопився українською проблематикою, що видрукував ціле число альманаху «Неспокій» про голодомор-33, про Стуса, про Чорнобиль). Зі мною щось негаразд. Година, дві, не пропускають, бігають. Запізнимось на Київський літак. Я записую в щоденник: «І вновь мундіри голубиє, і ти, ім прєданний народ». У Києві два-три дні Гебешня не заспокоюється — московські колеги навіть не попередили їх. Знімаємо фільм про Україну, якого лише шматочок показали після Референдуму 91 року. З вікна бачимо гебешну машину, там їх четверо. Дочка мого друга показує на іншу машину. В сумі — восьмеро. Дуже злився я на Йосипа, що не сфотографував їх. Бо у Львові вони їздили ще відвертіше. Хоча Йосип, може, й мав рацію: плівки все одно, і без знімків гебні, тримали дуже довго, поки не подіяв протест марсельців, через французький уряд. Вже вдруге, у 91-му їх не було. Тобто були. В Москві — дисидентська конференція, в отелі… ЦК партії. (Ми з Танею такий отель вже бачили — колишній отель мільярдерів у Греції… Така собі дольча віта, наче ти в кіно). Гебні і в отелі вистачало — від журналістів демократичних газет до службовців отелю. С…а, демократична, з Комсомолки, взяла довжелезне інтерв’ю і зробила з мене запеклого русофоба, расиста, щоб полякати народ незальожностю. Потім російські друзі в Парижі не хотіли подавати руки… А один укрфашизоїд, навпаки, вітав мене за щире українське серце…

Вже втретє, в 95-му, була лише згадана в Післямові випадкова зустріч з гебістом, і то — ітеерівцем. Гірше, ніж гебня, було інше. Одна давня подруга ще раніше написала у Париж: «Льоню, не переїжджай сюди. Тобі тут нема місця». І це ж — «українська націоналістка». У 95-му вона це підтвердила. І не лише вона… Ото вже було справді тяжко…

Т. Житникова-Плющ

ДОДАТКИ


Міністерству внутрішніх справ УРСР

Житникової Т. І.

(Київ-147, вул. Ентузіастів, б. 33, кв., 36)

Плющ О. І.

(Одеса-38, вул., Амундсена, 81)

ЗАЯВА

30 квітня близько 11 години вечора на порозі свого дому нас схопили три особи — один у формі молодшого лейтенанта міліції і двоє в цивільному. Нічого не пояснивши, вивернувши нам руки, нас в автомашині «Волга» привезли у Подільський РВВС м. Києва.

Там особи, що назвалися лейтенантом Жилинським, капітаном Філоненком і Смирновим Валерієм Миколайовичем (у цивільному), пояснили нам, що ми схожі (!?) на спекулянток, і що нас підозрюють у тому, що ми зберігаємо наркотики, зброю і порнографію, які начебто є у нас в сумочках або заховані в одязі. Тут же нас піддали особистому обшуку. Понятими були цивільні, які нас затримали і привезли у РВВС.

Але після обшуку вигадка про спекуляцію була вже не потрібна. Вони вимагали віддати записника, обіцяючи за це одразу ж випустити, а в інакшому випадку погрожували посадити на 15 діб «за непідкорення владі» і «спробі сховатись». На заперечення Житникової, що таке звинувачення — неправда, вони шантажували тим, що «поняті» неправдиво посвідчать на суді про наше «лихослів’я», «образи» службовців і відмову давати «свідчення».

Коли ми заявили про те, що ми будемо скаржитись, Жилинський глузливо відповів: «Та скаржтеся скільки хочете, все одно ця скарга прийде до мене». Він вживав при цьому якісь жаргонні міліцейські вирази.

Запитання міліціонерів і цивільних вже аж ніяк не стосувались порнографії, наркотиків і зброї. Чомусь запитували про Плюща Л. І (зараз він перебуває у слідчому ізоляторі КДБ), про те, де ми були під час прогулянки по місту, і весь час погрожували розправитись з нами.

Забравши все-таки записника, нам не дали ні розписки, ні копії переліку вилучених речей. Додому ми добралися лише о п’ятій годині ранку.

Увесь цей випадок — від хамства у поводженні до дивних запитань — змушує думати, що справжньою причиною була не «спекуляція», а дещо інше. Якби при цьому ми не перебували у приміщенні районного відділу міліції, то були б твердо переконані, що на нас напали переодягнуті порушники закону і відразу після того, як нас звільнили, поскаржились би в міліцію.

Просимо Вас з’ясувати те, що трапилось і вжити заходів, щоб згадані службовці не ганьбили форми, яку їм довірили носити.

3 травня 1973 р.

Житникова

Плющ О.


…Важко передати, чим були ці останні чотири роки. Як розповісти тим, хто не жив «у країні, в якій переміг соціалізм», що означає звичайна повага до себе, небажання брехати, в країні, де вільну думку і вільне слово вважають за злочин.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное