Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

Знову їду в Москву. Разом з Юрієм Орловим йдемо в медичне управління МВС СРСР, передаю заяву, в якій прошу припинити лікування чоловіка нейролептиками до того часу, доки Київський обласний суд (куди я зараз звернулась) не розгляне питання про примусове лікування і про переведення Леоніда Івановича Плюща з Дніпропетровська в іншу лікарню.

Цього ж дня ми з Юрієм побували в академіка Снєжневського. Він не знав, хто ми (його збило з пантелику прізвище і звання Орлова — доктор, професор), і тому відчинив двері і впустив. Змушений був прочитати і мою заяву.


Андрію Володимировичу!

12 жовтня 1972 р. експертиза інституту ім. Сербського, у якій і Ви брали участь, діагностувала моєму чоловікові Леоніду Івановичу Плющеві «шизофренію з млявим перебігом».

Ні я, дружина Леоніда Івановича, ні його мати й сестра, жодна людина з кола родичів, друзів, просто знайомих або колишніх колег по службі — ніхто не повірив у те, що діагноз, поставлений в інституті ім. Сербського правдивий, професійно добросовісний та науково істинний.

У діагнозі вбачали вирок політично неугодному інакомислячому, винесений зацікавленою організацією і реалізований, здійснений руками поступливих і слухняних лікарів.

…Леонідові Івановичеві призначене лікування абсурдне, а отже, злочинне і з погляду міжнародних психіатричних норм, і з погляду норм, встановлених у радянській психіатрії: адже в звичайних, «нормальних», тобто не підпорядкованих МВС психлікарнях «шизофренію з млявим перебігом» нейролептиками не лікують.

Я кваліфікую це свідоме й умисне відхилення від встановлених норм як страхітливе катування медичними препаратами. Мета цього катування «лікуванням» — викликати симптоми, що збігаються з ознаками шизофренічного захворювання.

І Ваші колеги домоглись своєї мети: Леонід Іванович втрачає пам’ять, працездатність, інтерес до книжок, до науки, до рідних, тобто до всього того, що було справжнім сенсом і змістом його життя не лише на волі, а навіть і в нелюдських умовах Дніпропетровської спецпсихлікарні до того часу, доки його не піддали тривалому інтенсивному «лікуванню». З Медичного відділу МВС УРСР я отримала повідомлення про погіршення стану Леоніда Івановича.

Отже, єдиний висновок, до якого я можу прийти, — це висновок про те, що погіршення настає в результаті «лікування», а єдиний висновок, до якого може і повинен прийти будь-який чесний лікар-психіатр, — це висновок про те, що погіршений стан є не що інше, як нейролептичний синдром, який щоразу зникає, після того як «лікування» нейролептиками припиняється.

Леоніда Івановича «лікують», щоб він став хворим, і він хворий тому, що його «лікують».

…Я вже вимагаю не справедливості, а хоча б логіки. Є межа, за якою несправедливість переходить у відвертий цинізм, що зневажає не лише право й гідність людини (це чинить несправедливість), а й саме існування таких понять. Представники «найгуманнішої професії» переступили цю межу: не діагноз у них обумовлює лікування, а лікування обумовлює і визначає діагноз.

Я звертаюсь до Київського обласного суду із заявою припинити примусове лікування і вимагаю Вашого негайного втручання. Ви, визнаний глава радянської психіатричної науки і один з авторів діагнозу, що прирік мого чоловіка на безтермінове ув’язнення у тюремній психіатричній лікарні, несете цілковиту моральну і професійну відповідальність за все, що відбувається.

Я вимагаю, щоб до рішення суду Леоніда Івановича перестали накачувати нейролептиками: чергова медична комісія має побачити перед собою людину, а не дію на людину варварськи, не по-людськи застосовуваних медичних препаратів.

7 квітня 1975 р.

Т. Житникова


ДО ДНЯ ЗАХИСТУ ЛЕОНІДА ПЛЮЩА

У день захисту Леоніда Плюща я вважаю за потрібне розголосити декілька епізодів.

1. Дев’ятого квітня 1975 р. я разом з дружиною Леоніда Плюща побував у Медичному управлінні МВС. Посеред довгої розмови відповідальний чиновник управління, зокрема, заявив: «Ви погано ставитесь передовсім до самого Плюща. Хіба йому краще було б піти в табір?»

2. Цього ж дня, увечері, нам вдалося побувати у відомого психіатра проф. А. В. Снєжневського у нього в квартирі. Під час напруженої розмови він між іншим запитав у нас таку дивовижну річ: «Хіба для Плюща було б краще отримати сім років суворого режиму?»

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное