Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

Раніше вони належали до відділу Амосова. Я ще був студентом, коли мене з ними познайомили. У них з’явилась ідея знімати біоструми з якого-небудь органу здорової людини і передавати їх на відповідний орган хворого, після чого він зможе, наприклад, ворушити паралізованою ногою. У такий самий спосіб вдасться лікувати імпотенцію. У своїх мріях вони заходили й далі: вводити електроди в мозок і з допомогою радіосигналів керувати поведінкою людини. Якось я прочитав про подібні досліди американського вченого Дельґадо. Показав Кієві. Вони пішли у ЦК партії, показали статтю і пояснили, що американці зможуть знайти метод радіокерування масами людей і ми не повинні від них відставати. Секретар ЦК у справах науки дав відповідне розпорядження. Серйозні вчені нашого інституту намагались вгамувати запал молодих ентузіастів, скласти обачний план роботи, науково обґрунтований. Але Кій та Колесников з підтримкою ЦК так дуже тиснули, що обидва «вчені» отримали автономію у відділі біокібернетики. Вони почали інтриги проти Амосова, проти його працівників. Доходило навіть до боротьби за туалет. Нарешті Амосову вдалося вигнати їх з відділу. Вони створили самостійну лабораторію. Її робота була оповита таємницею. Навіть звичайні техніки майже не розмовляли з нами (наші лабораторії були поруч). Почались інтриги й проти нашої лабораторії. Нашому завідувачеві Антономову важко було з ними боротись: він не мав заслуг і чинів Амосова. Та й плести контрінтриги він не дуже вмів, хоча й намагався.

Над нами зібрались хмари.

У цей час до нас на роботу влаштувався молодий технік. Він був кандидатом в члени партії. Я був комсомольським діячем, і тому він попросив мене залагодити його дещо заплутані справи зі вступом у партію. Я обережно розпитав його і побачив, що це чесний, наївний хлопець.

Я прямо спитав у нього:

— А нащо тобі це треба?

— Не треба. Просто парторг в армії вмовив.

Я обережно нагадав йому про Сталіна, про Хрущова. Він зрозумів і попросив допомогти йому спекатися високої честі бути членом партії. Це виявилось нескладно (хоча незначні неприємності у нього все-таки пізніше були).

Якось в інституті розійшлася чутка: будуть перевіряти роботу лабораторії Кія і Колесникова. Антономов увійшов у комісію.

Виявилось, що лабораторія ця уклала угоду з Міністерством оборони і під чесне слово закупила безліч приладів на величезні суми. (Один з них потім перекочував до нас — суперсучасний спектроскоп, куплений за великі гроші у ФРН. Ми запитували у працівників лабораторії Колесникова, навіщо він їм був потрібен. Виявилось, що прилад купили на всяк випадок — була ідея з його допомогою досліджувати якісь випромінювання тіла. Які — ніхто не знав.)

Комісія встановила, що, користуючись засекреченістю, Кій і Колесников писали безглузді статті, переповнені військовими мріями. Ці статті читали тільки армійські чини. Розуміли вони тільки мрії, а всю наукову муру залишали для виконавців.

Після перевірки була проведена спільна профспілкова нарада нашої та їхньої лабораторії. Про висновки комісії нам не казали нічого.

На зборах обговорювались інтриги їхнього керівництва, усілякі підлості, які вони робили нам і амосовцям. Нас підтримали їхні рядові працівники.

На зборах був голова від партбюро інституту, людина явно не дурна і, здається, чесна. Наприкінці зборів він підсумував всі наші звинувачення і запропонував об’єднати лабораторії.

Потім сказав:

— Зараз проведемо закриті партійні збори. Комуністам залишитись.

Всі мало не розсміялись — залишились тільки ті, кого щойно громили (єдиний наш член партії давно вже перейшов в інший інститут; співробітники вмовляли мене вступити в партію, бо недобре, що в лабораторії немає жодного члена партії, але я відмовився).

Наш технік підійшов і подякував мені:

— Дякую, що зараз я не з ними.

Кія і Колесникова, а також парторга Бухаріна вигнали з лабораторії «за авантюризм у науці».


*


Я ближче зійшовся з декількома колишніми співробітниками Колесникова.

Один з них розповів мені про порядки, що в них панували.

Якось його викликали Колесников і Бухарін.

Колесников запитав: «Ось ти часто бачишся з цим жидом — X. Невже в тебе немає друзів серед росіян та українців?»

— А яке має значення його національність? Він цікавий учений.

— Євреї в науці завжди працюють тільки на себе. Наприклад, навіть у Ейнштейна не було своєї наукової школи. А Ландау?

Парторг тільки підтакував.

Колесников після війни служив у військах НКВД і брав участь у боротьбі з бандерівцями (у нас в країні офіційна пропаганда не розрізняє різних течій національного партизанського руху в Україні. Бандерівцями називають і тих, хто був з фашистами, і тих, хто боровся з фашистами, і тих, хто ні з ким не боровся і нікого не підтримував, зокрема, радянську владу).

П’яний, він розповідав про методи боротьби НКВД. Ось їм дали список партизанів певної місцевості. Вони вдираються у хату й питають:

— Іван вдома?

— Ні. Я брат його…

Брата розстрілюють, а в списку проти Івана ставлять хрестик — знищили ворога.

Бували випадки, коли «Івана» знищували по 3–4 рази.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное