Читаем У карнавалі історії. Свідчення полностью

«Істина має бути конкретна» — цей догмат марксизму з допомогою метафізичної «діалектики» перетворено на схоластичний. Сьогодні це відмова від якогось принципу марксизму («дійсність змінилась»), завтра ж — ігнорування факту, бо він заперечує «генеральну лінію партії».

Всезагальна брехня використовує правду і брехню, абсолютне і відносне, ґеній Маркса і нікчемність Хрущова, щирість молоді і корисливість буржуа, всі пороки й чесноти людей. А над і під усім цим — страх. «В сірих хмарах — нависле небо страху».

Держава брехні, страху, дрібнобуржуазної вигоди — логічний розвиток татаро-монгольського іга, прогресивних параноїків Івана Грозного й Петра Великого, одержавленої церкви, автократії, опричнини.

Після «Ракового корпусу» прочитали «Великодній хресний хід» і «Крихітні оповідання».

Тут відкрився майже не побачений в «Раковому корпусі» бік думки Солженіцина — християнство.

І воно виявило себе навіть у мові — у слові і в побудові фраз. Фальш слова подоланий словами і зворотами, що відійшли, здавалось би, назавжди. Притчевість стала ще більш усвідомленою.

«Воістину: обернуться коли-небудь і розтопчуть нас всіх!» — це про хуліганів-атеїстів.

І наскільки все знову точно, натуралістично…

Ми зовсім нещодавно, перед тим, як прочитали оповідання, бачили з дружиною хресний хід у Києві, біля Володимирського собору, — Ще гидкіші картини знущання молодих хуліганів над віруючими.

А якось ще раніше я потрапив на збори баптистів, здається, прокоф’ївців.


*


Один з працівників лабораторії, Н., розповів про свою нову знайому, баптистку. Він зневажливо відкидав християнство, щоб показати, як він знає істинну філософію. А вона почала напам’ять читати йому Маркса — такого, про якого він і не чув, — все «немарксистське».

— І все говорить мені про молодого Маркса. Як ти думаєш, бреше чи не бреше в цитатах?

Я підтвердив достовірність цитат (така вже духовна атмосфера в країні, що й вороги Маркса не можуть обійтися без «цитаток», священних текстів «Капіталу»).

Н. сказав, що баптистка запросила його на богослужіння в лісі, за Дарницею.

Я поїхав. Мені до цього випадку думалось, що сектанти — темні, забиті люди, більш неграмотні, аніж віруючі офіційної, православної церкви. А тут раптом Маркс, та ще молодий, про якого й не всі офіційні філософи знають, і що ще дивовижніше — розуміння цього, набагато складнішого Маркса (хоча б через рештки геґелівсько-феєрбахівської мови).

Вийшов з електрички і, ледве зайшовши глибше в ліс, побачив міліцію, що залягла в кущах.

Але куди йти далі? Десь поблизу, якщо міліція тут. Почув спів.

Підійшов. Сила людей — прості селянські обличчя, немовлята на руках. Промайнуть і тонкі інтеліґентні риси. Не видно пісної благовидності, немає також такого типового виразу забитості.

На деревах плакати — якісь релігійні фрази.

Співають. Здивувало, що мелодії світські, навіть із знайомих радянських пісень. У словах нічого особливого, знайомі християнські ідеї про любов, братерство, спочуття.

Трохи віддалік гурт молоді. Сміються, курять. Підійшов до них: хотілось курити, а баптисти не курять.

Прислухався до розмови:

— У них тут має бути викладач з Політехнічного (один з найбільших в Україні вузів). Ховається…

Мат спокійним голосом. Серед молоді — дівчата. Я інстинктивно здригнувся: мат при дівчатах. Але дівчата, мабуть, не почули.

Один з гурту — сивий, з інтеліґентним нервовим обличчям. До нього звертаються на «Ви», але сам він тримається по-простацьки. З розмови починаю розуміти, що це студенти на чолі з викладачем. Мабуть, на доручення обкому.

Викладач грайливо:

— Не курять, не п’ють, і взагалі… Нудно. Ось є секти, там одразу після молитви — по кущах парочками. Ось туди б я й вступив.

Хлопці дружно іржуть, дівчата трохи збентежено хіхікають. Спершу я навіть з симпатією їх слухаю — нормальні, веселі хлопці й дівчата, свої. А ті — якісь чужі, незрозумілі. Дико у XX столітті вірувати в Бога, хреститись, бурмотіти молитви.

Бентежить мене тільки мат і цинізм.

Але я вже давно емансипувався у сфері сексу і сам посміююсь із залишків власного моралізму.

Але ось глава атеїстів наблизився до віруючих. За ним паства атеїстів. Починають потрохи жартувати з благоглупості сектантів, цілком добродушно.

Але й добродушність чомусь зачіпає сектантів. Вони кажуть:

— Чому ви нам заважаєте? Не куріть тут, ліс великий, відійдіть. Ми вас не чіпаємо.

Добродушні жарти переходять у насмішки. Появляються брудні натяки про ту чи іншу богомолку.

Розбиваються на групки, сперечаються.

Я послухав — нудно. І ті, й інші просто не слухають аргументів одне одного. Але у віруючих — жалість до атеїстів і ображені почуття, а в атеїстів і почуттів немає, окрім нав’язливої сексуалізації аргументів.

Побачивши, що я перестав курити (соромно стало, що я разом з цими), підійшла дівчина з тонкими, одухотвореними рисами. Спитала, хто я, чого я тут, чи вірую. Відповів. Вона розповіла про себе. Вчиться в технікумі. Рік тому захворіла, глибоко вражена тяжкою смертю матері. Всі її залишили, мучилась одна. Прийшли баптисти, допомагали на господарстві, втішали духовно.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Русская печь
Русская печь

Печное искусство — особый вид народного творчества, имеющий богатые традиции и приемы. «Печь нам мать родная», — говорил русский народ испокон веков. Ведь с ее помощью не только топились деревенские избы и городские усадьбы — в печи готовили пищу, на ней лечились и спали, о ней слагали легенды и сказки.Книга расскажет о том, как устроена обычная или усовершенствованная русская печь и из каких основных частей она состоит, как самому изготовить материалы для кладки и сложить печь, как сушить ее и декорировать, заготовлять дрова и разводить огонь, готовить в ней пищу и печь хлеб, коптить рыбу и обжигать глиняные изделия.Если вы хотите своими руками сложить печь в загородном доме или на даче, подробное описание устройства и кладки подскажет, как это сделать правильно, а масса прекрасных иллюстраций поможет представить все воочию.

Владимир Арсентьевич Ситников , Геннадий Федотов , Геннадий Яковлевич Федотов

Биографии и Мемуары / Хобби и ремесла / Проза для детей / Дом и досуг / Документальное