Убивчий білий

За шістнадцять років, прожитих з Шарлоттою то разом, то порізно, Страйк чув сотні таких розмов. Люди з Шарлоттиного класу ніби всі знали одне одного. Навіть якщо особисто знайомі не були, хтось знав братів чи сестер, кузенів чи кузин, друзів, шкільних приятелів, батьків: усі були пов’язані між собою, і це павутиння для чужинців було ворожим середовищем. Украй рідко жителі цього павутиння шукали собі друзів чи коханих за його межами. Шарлотта була в цьому колі унікумом, бо обрала собі Страйка — незрозумілого; його невидима принадність і низький статус були (і він про це знав) предметом постійних переляканих пліток серед її рідних і друзів.

— Ну, сподіваюся, Амелія цього коня не дуже любила,— відповіла Іззі,— бо Кінвара його занапастить. Криві руки, жахливо сидить, але має себе за Шарлотту Дюжарден. А ти їздиш верхи, Корморане? — спитала Іззі.

— Ні,— відповів Страйк.

— Він не довіряє коням,— усміхнулася до нього Шарлотта.

Страйк не відповів. Він не хотів піднімати давні жарти і спільні спогади.

— Кінвара біситься, тільки глянь,— сказала Іззі з якимсь задоволенням.— Татко щойно виразно натякнув, що хоче взяти на моє місце мого брата Рафа, і це чудово, я на це розраховувала. Раніше гатко дозволяв Кінварі собою попихати, коли йшлося про Рафа, але тепер узяв справу у свої руки.

— Здається, я знаю Рафаеля,— сказала Шарлотта.— Він кілька місяців тому не працював у галереї Генрі Драммонда?

Страйк глянув на годинник, тоді роззирнувся. Принц перемістився далі від них, Робін не було видно. Якщо пощастило, вона пішла з управителькою, яка щось знає про Вінна, до вбиральні й там розговорила над раковиною.

— О Боже,— сказала Іззі.— Стережіться. Клятий Ґерайнт... добридень, Ґерайнте!

Швидко стало зрозуміло, що Ґерайнта принадила Шарлотта.

— Добридень, добридень,— заговорив він, дивлячись крізь замацані скельця окулярів і шкірячись безгубо й хтиво.— Мені на вас щойно вказала ваша небога. Що за видатна молода жінка, просто видатна. Наш фонд підтримує наїзників. Ґерайнт Вінн,— простягнув він руку,— з «Рівного ігрового поля».

— О,— мовила Шарлотта.— Доброго вечора.

Страйк багато років спостерігав, як вона відганяє хтивих чоловіків. Привітавшись, Шарлотта холодно дивилася на Ґерайнта, ніби не могла збагнути, чого він досі тут.

У кишені у Страйка завібрував мобільний. Діставши його, він побачив невідомий номер. Чудова нагода піти.

— Треба йти, вибачте. Даруй, Іззі, я пройду.

— Ой, як шкода,— напнула губи Іззі.— Я хотіла тебе поспитати про Шеклвелльського різника!

Страйк побачив, як вирячив очі Ґерайнт. Подумки клянучи Іззі, детектив сказав:

— Добраніч. Прощавай,— додав він для Шарлотти.

Кульгаючи геть як міг швидко, Страйк прийняв дзвінок, але поки підносив телефон до вуха, зв’язок обірвався.

— Корме.

Хтось легенько торкнувся його руки. Страйк озирнувся. Шарлотта пішла за ним.

— Мені теж час іти.

— А як же твоя небога?

— Вона познайомилася з Гаррі, буде в захваті. Власне, мене вона не дуже любить. Вони всі мене не люблять. А що сталося з твоїм телефоном?

— Я на нього впав.

Страйк пришвидшив кроки, але Шарлотта мала довгі ноги і встигала за ним.

— Не думаю, що нам по дорозі, Шарлотто.

— Ну, якщо ти не прокопав підземний хід, нам ще разом іти ярдів двісті.

Страйк не відповів. Ліворуч знову промайнула зелена сукня. Коли дійшли до великих сходів у фойє, Шарлотта простягнула руку і взяла його за лікоть, бо трохи хиталася на підборах, зависоких для вагітної жінки. Страйк стримався і не струсив її руку.

Мобільний задзвонив знову. На екрані з’явився невідомий номер. Шарлотта підсунулася ближче, зазираючи Страйкові в обличчя, коли той прийняв дзвінок.

Щойно мобільний торкнувся його вуха, Страйк почув відчайдушний, нав’язливий крик.

— Вони мене вб’ють, містере Страйк, допоможіть, врятуйте, будь ласка, допоможіть мені...

34

Та хто насправді міг передбачити, що буде далі? Я — вже напевно ні.

Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»

Уранішній серпанок і безхмарне небо обіцяли новий літній день, але було ще прохолодно, коли наступного ранку Робін приїхала до кав’ярні неподалік оселі Чизвелла. Могла сісти за котрийсь із круглих столиків надворі, але натомість вмостилася і кутку всередині (тут домовилися зустрітися зі Страйком) і задля затишку обійняла долонями свою каву латте. Віддзеркалення Робін у кава-машині було блідим, з набряклими повіками.

Робін чомусь так і думала, що на час її приходу Страйка тут ще не буде. Настрій був водночас пригнічений і знервований. Не хотілося сидіти наодинці з власними думками, але ось — сидить. Єдине товариство — сичання кавоварки; Робін мерзне попри куртку, яку підхопила, виходячи з дому, тривожиться через прийдешню зустріч з Чизвеллом, який, може, взагалі не заплатить після катастрофічної бійки Страйка з Джиммі Найтом.