Українські жінки у горнилі модернізації

8. Ковалинський В. Дівочий інститут на Інститутській // Ковалинський В. Київські мініатюри. Книга перша. — Вид. друге, доп. — К. : «Купола», 2006. — С. 163–185.

9. Петрова З. Женский медицинский институт Харьковского медицинского общества (1910–1920 гг.) // Международный медицинский журнал. — 2006, № 4. — С. 139–146.

10. Полонська-Василенко Н. Спогади. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2011. — 592 с.

11. Смоляр Л. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України II пол. XIX — поч. XX ст. Сторінки історії : монографія. — Одеса : Астропринт, 1998. — 408 с.

12. Сухенко Т. Інститути шляхетних дівчат в Україні в XIX столітті // Етнічна історія народів Європи, 2000. — Вип. 7. — С. 80–84.

Розділ 4 Українське жіноцтво в роки Першої світової війни: спектр суспільних ролей Мар’яна Байдак, Ольга Бежук

Події Першої світової війни змінили долі багатьох людей. Політичні та економічні коливання, постійні переміщення лінії фронту — все це безпосередньо впливало на безпеку, матеріальне й моральне становище цивільного населення, яке — у зв’язку з мобілізацією чоловіків на фронт — в основному складалося з жінок, дітей і осіб літнього віку. Галицькі українки відчували війну «на собі» у різних її проявах упродовж декількох років. Війну довелося проживати, пристосовуючись до важких матеріальних умов і розпоряджень австрійської, російської, польської адміністрацій; контактувати з представниками різних армій; навчитися виживати під обстрілом або ж починати нове життя на чужині через примусове виселення чи вимушену міграцію. Це все не лише призвело до зміни способу життя українок, які за часів Австро-Угорщини звикли до спокою і внормованості, а й змусило їх по-новому побачити і випробувати власні можливості, тоді як громадськість змушена була модернізувати панівні уявлення щодо місця жінок у суспільстві.

Які ролі покладала на українок громадська думка в роки Великої війни? Які нові можливості перед ними відкривались? Із якими викликами довелося зіткнутися українкам? Війна дала поштовх до створення мілітарних жіночих практик. За покликом інтелігенції українки дедалі частіше долучалися до доброчинної й громадської діяльності різного характеру в Галичині й поза її межами. Жіночі ролі обговорювали, пропонували чи коригували у тогочасній пресі: газетні публікації встановлювали ті межі, у яких жіноча поведінка вважалася прийнятною або, навпаки, неприпустимою. Жіночі ролі розглядали крізь призму приватного життя: у багатьох випадках патріархальний світ хотів, аби українки залишалися тільки матерями, дружинами і господинями. Жіночі завдання, ролі чи óбрази були різноманітними, у кожному існувало чимало винятків, тож жіночий досвід Першої світової війни годі узагальнити. У цьому розділі буде розглянуто різні сторони життя українських жінок під час війни у межах консервативного суспільства, яке поступово модернізувалось у реаліях «зруйнованого» війною повсякдення.

Жінки у війську і на фронті

У роки Першої світової війни служба у війську стала справою не тільки чоловіків, а й жінок. Велика війна відкрила перед жінками нові можливості, давала змогу (але не гарантувала) виявлення своєї особистості. Для декого з жінок шлях до війська був способом втечі від традиційного суспільного устрою, але закінчення війни часто повертало їх до реалій старої буденності. Були потрібні роки, аби змінити уявлення про суспільний статус жінки (у тому числі й серед самих жінок). Феномен участі жінки у війні складний у силу панівних гендерних уявлень (згідно з якими війна і військо вважаються чоловічим простором), з одного боку, і особливостей жіночого сприйняття фронтової дійсності — з другого. Жінки були готові до подвигу, але не були готові до перебування в армії. Те, з чим довелося зіштовхнутися на війні, виявилося для них несподіванкою. Інший бік цього явища — неоднозначне ставлення чоловіків та громадської думки загалом до присутності жінки у війську, особливо на передовій. Неприродним (однак реальним) здавалося словосполучення «жінка-солдат», жінка, яка несе смерть.