Українські жінки у горнилі модернізації

Ще одною ознакою «нової жінки», безперечно, була освіта. Лише у 1934 р. було ухвалено постанову про обов’язкове семирічне навчання в сільській місцевості, хоча саме сільське населення домінувало в країні. Фактично тільки покоління, що народилось на межі 1920—1930-х років, дійсно було писемним. Усі освітні ініціативи та кампанії (школи грамоти, лікнепи тощо) не могли замінити загальну обов’язкову освіту, бо майже одразу стикались із «повторною неписемністю» — втратою навичок читання і письма, адже більшість за хатніми турботами не мали потреби щось читати, а тим більше писати.

Основна частина новаторських «дій» більшовиків не планувались і були тактичними, а не стратегічними. Після монополізації влади в Раді Народних Комісарів ніхто не планував Нову економічну політику, але з поширенням більшовизму територій із ринковою економікою, з яких мішечники ще могли переносити продукти, ставало все менше. На той момент Червона армія могла придушити повстання в аграрних районах, але ще не могла змусити селян обробляти землю. Ніхто не планував українського ренесансу, бо гасло «право націй на самовизначення» не підтримувала значна частина РСДРП(б) і в тому числі головна більшовичка підросійської України Є. Бош, та й національно свідомих революціонерів воно не мобілізувало і не викликало в них симпатій. Але горезвісна Червона армія в черговому зимовому поході зайняла українську територію (вперше більшовики зайняли Київ 8 лютого 1918 р., вдруге — у лютому 1919 р., втретє — у грудні 1919 р.), та культурне й освітнє відродження вже набуло сили, кооперативні спілки активно розповсюджували україномовні підручники, а 2–3 роки навчання в ті часи — це майже середня освіта і саме україномовна. Тому оскільки в кожній сільраді червоноармійця не поставиш, то пішли й на такі тактичні поступки. Так само радянський уряд на чолі з Леніним ніколи не збирався створювати державу гендерної рівності, далі рівних виборчих прав у своїй програмі, листівках, пресі вони ніколи не йшли, і поряд із гаслами про «нову жінку» і «усуспільнення побуту» лунали заклики до «усуспільнення жінок», «заборону жінкам керувати авто» тощо.

Чоловіки, за великим рахунком, виявилися заручниками цього дисбалансу, оскільки натомість їм було запропоновано лише механічне перекладення жіночих «обов’язків» на професіоналів та державу, та не на розподіл між чоловіком і дружиною. Ні партія, ні жінвідділи, ні школа не навчали чоловіків гендерно рівному розподілу хатніх обов’язків. Жінку наполегливо «дотягували» до рівня вільного чоловіка, а в ідеальному майбутньому сподівались створити всеохоплюючу мережу побутового обслуговування, підкреслюючи маргінальність усього фемінного, натомість усе маскулінне залишалось в ореолі передового і головного прикладу для наслідування.

Нестерпні умови існування на селі — ось що насправді створило «нову жінку», але вже з 1940-х років. Саме селянками найменше опікувалась радянська влада, та й трагічні обставини Другої світової війни вчергове змусили їх самотужки шукати стратегії виживання.

Радимо почитати

1. Вороніна М. С. До питання про ментальний аспект руху дружин командирів промисловості в УСРР (друга половина 30-х років XX століття) // Сторінки історії : збірник наукових праць. — Вип. 31.— К. : ІВЦ «Видавництво «Політехніка»», 2010. — С. 105–115.

2. Вороніна М. С. П. Ангеліна, М. Демченко та ін.: українська еліта 1930-х чи ні? // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя : ЗНУ, 2014. — Вип. XXXVIII. — С. 157–161.

3. Женщины и мужчины в контексте исторических перемен: Материалы Пятой международной научной конференции РАИЖИ и ИЗА РАН, 4–7 октября 2012 г., Тверь. — М. : ИЗА РАН. — Т. 2.

4. Кобченко К. Емансипація по-радянськи: жінки в фізичній культурі та спорті в СССР у 1920–1930 рр. // Українознавчий альманах. Випуск 4. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — С. 104–113 [Електронний ресурс] http://www.women-history.org.ua/images/texty/Kobchenko-women_sport.pdf

5. Кобченко К. Эмансипация по-советски: как изображались женщины на плакатах 1920–1930 годов (фото). — Режим доступу: http://www.segodnya.ua/life/lsociety/emansipaciya-po-sovetski-kak-izobrazhalis-zhenshchiny-na-sovetskih-plakatah-1920-1930-godov-767778.html

6. Маркова С. В. «Жіноче питання» як фактор розширення соціальної бази радянської влади (20—30-ті роки XX ст.). — Режим доступу// Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2009, вип. XXVII. — С. 197–201. — Режим доступу: http://istznu.org/dc/file.php?host_id=l&path=/page/issues/27/27/markova.pdf