Українська байка

ВИБІР ЖЕНИХІВ

Не  кидайсь першого купця:
Чи другий  буде — не вгадати;
Не завше трапиш на сліпця,
Щоб міг йому  й гниле  продати.
Поки ще свіженький товар,
Чимдуж його  з рук треба  збути,
А на лежале весь  базар
Не  хоче  оком  намигнути.
Ох! Ще  не вийшла з голови
У мене  й досі  та Кулина!..
Як  хоч її тепер  зови,
Була  то дівка  як  калина.
Сама  білесенька як  сніг,
А щічки й губки  червоненькі;
Аж би вкусив, коли  б приміг,
Оті два яблучка повненькі!..
І що  ж за нею  женихи —
Не  то ватагою — ордою,
Не  які-небудь, а лихі,
Що  аж нема  од них  одбою.
Кулина ж всім  їм наодріз,
Що  їй іти ще заміж  рано,
Що той  жених  ще не підріс,
Кому  на неї  право  дано.
Той,  бачиш, смирний, як  хом’як,
А той  глядить все ніби  скоса;
У всіх що-небудь та не так,
Од каждого заверне носа.
Йовтух, Ничипір і Охрім
Пішли од неї  з гарбузами;
По  квітці  їм пришила всім,
Що  аж заклацали зубами.
Петрусь би всім  був женишок,
Коли ж — бородавка на носі!..
Павлусю б хтілось  — так  мішок:
Не  сміє  свататься і досі.
Отак  всі женихи пройшли
І не вертались до Кулинки;
А їй годочки йшли да йшли —
На  щічках  провели морщинки.
А там  уже під тридцять п’ять;
Як  вся  пожовкла, зблякувала,
Весну  другу де дівці  взять,
Без  женихів зазимувала.
А як,  скажіте, сивих  кіс
Дождавшись дівці,  жити  в світі?
Кулина йде доїти  кіз
Чужих, щоб  хліба  заробити.
Вона  тут стрілась з пастухом,
Уже й до сього  скалить зубки
І рада,  що  старий Пахом
До сивой пригорнувсь голубки.

Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (1790 — 1865)

ПАН ТА СОБАКА