Українська байка

В якомусь-то селі,
Як  водиться, прийшлось брать  хлопців в москалі.
Була  громадська східка,
А соцького Петра боялись там,  як  дідька,
Бо  був багатий чмир  і дужий  вовкулак.
Він лиш  роззявить рот, то всі кричать: — Так, так! —
Тут річ про  некрут йшла, а в його  син  був злодій;
За ним  була черга, що  ж каже  наш  добродій?
— В Горпини, у вдови, один  син-неборак,
Його-то в москалі, бо бачте  — він  бідняк:
Ні  шкапи, ні вола  не має  він  в підводу,
Земських повинностей не одбував  він  зроду,
Та ще й лучаються покражі на селі;
Ой,  певне, що  вони  його  рук не втекли.
А люди  гримають на сина,
Все на мого  Грицька.
От бачите, яка
Моя  лиха  година!..
Що  буцімто мій  Гриць
Все краде, носить до вдовиць
Та до хороших молодиць.
А хто ж сьому  повірить,
Щоб крав  мій  Гриць!
Давно він  корцем гроші  мірить.
Ні! Він  чужого  не бажа.
А син  вдовин, мабуть, не має  ні гроша.
Як  то ти думаєш, Тимоше?
І ви,  громада вся?  Чи  гоже
Я присудив, щоб  йшов  у некрути батрак?.. —
Всі ревом заревли: — Його, його!..  Так,  так!..  —
Один  Охрім, старий, розумний і поважний,
Недаром на селі  був виборний присяжний,
Озвавшись, каже:  — Що, що! Пан  соцький! Як?..
Той,  кажеш, злодій, хто бідняк?
Як  же то ти цього  докажеш,
Що  на ввесь  рот  кричиш і кажеш:
«Той  чесний, хто багач,  злодії  ж бідняки,
Їх-то  і в некрути!»  Нащо ж очередні книжки?
У тебе  здатні  всі синки,
Чотири хлопці  — парубки;
А бідная вдова  Горпина
Одного тільки  має  сина,
Та ти й того  оце  злодюгою зробив?..
Так  знай, що  я твого  в коморі сам  ловив;
Ловив  не раз  твого  я Гриця;
В руках  його  була раз  плахта  і спідниця.
А вдруге  — сала  шмат  да п’ять  чи шість  ковбас,
До них,  як  кіт,  він,  видно, лас.
Я: «Що  ти тут, небоже?»
А він:  «Ой Боже  ж мій! Ой  Боже!»
Я, чуб нам’явши, і пустив,
Срамить тебе  з ним  не хотів.
У некрути його!..  А ви же що,  громадо?
За соцьким всі: «Так,  так!..» Як  те баранне стадо,
Не  так  от звали  вас і міркувати: що  і як!..
У нас  не чвансь, багач,  і не внивай, бідняк[1]

.Один  правдивий чоловік
Дурну  громаду всю  поборе,
А де його  нема, там  горе:
Там  злодій  буде паном вік.

ЗВІРИНИЙ МОР