Українська байка

Крук навіжений крав,
Де нападе, срібло, каблучки і намиста
Да бережно ховав
У ринву  під стріху  в єдино місто.
Моторний Півень, те побачивши, спитав:
— Скажи мні,  братику, до чого  сі клейноти,
Здається, те надіть  в тобі  нема  охоти?
— До чого  — не скажу, — йому  одвітив Крук. —
Ховаю  же на те, аби  прибрать до рук.
Точнісінько мов  крук  і скнара —
Враженний син,
Він  гроші  од себе  хова  під спуд  до лара
(Заки не однесе його  в могилу мара).
Вони, бач,  мають  лиск  й тоненький гарний дзвін.

Євстафій РУДИКОВСЬКИЙ (1784 — 1851)

БАЙКА