Читаем Українська байка полностью

Українська байка

Борис Дмитриевич Гринченко , Иван Григорьевич Верхратский , Левко Иванович Боровиковский , Маркиан Семёнович Шашкевич , Пётр Петрович Гулак-Артемовский

Із панського двора гевальськеє хлоп’я Погнало улицею Гусей на вигон пасти; Дарма що біднеє, мов теє ж Гусеня,А раде, що й воно дождало власті: Здоровою лозинойЛатало, як попав, отой швадрон гусиной.Велике діло — власть! Вона не то хлоп’ят —Лишить людей. Чи мні ж за се хлоп’я винити? Дак Гуси ті не так ізволили судити:Панка зустрівши на шляху,Йому жалілися на хлопцеву пиху:— Де можна ізнайти Гусей, як ми, бездольній! Хлоп’я, геваленко, лозиной нас стягає,Ще й паші не дає по вольній,Да нас, як поросят, куди схотів, ганяє.Не тямить йолоп сей, що наш шляхетський родВедеться од Гусей, що римський чтив народ, Що Капітолію спасли од Бренна,І пам’ять їх навіть в історії священна, В честь їх був установлен ход.— Я чув, а вас за що хотіте щоб вважали? — Спитав панок у сих. — Да наші предки... — Чув,Як ще у школі був.А ви самі якую пользу втяли?— Да наші предки Рим...— Тю на дурних! ’дже чув, Да ви прославилися чим?— Да ще нічим. — За віщо ж поваження? Воно й довліє їм: хто бришка дідовським,Той хлюбиться чужим,А ви, небоги, ще лиш гідні на печення.Сю приказку ясніш ще б можна столкувать, Мовля Крилов, дак Гуси зашиплять.

СНІГУР ДА КРУК

У панському дворіЖить довелось Круку й співаці Снігуру; За тихую сього дотепу і співанняКохали пан і паня.За те ж і, гріх казать, він під окном сидівВ золоченій дротяній клітці.А Крук-драпіка так підборканий ходив, А спав коли в кутку, коли на пічці І криком уха драв,Щоб хутко подали чи сира, або м’яса; Да так надоїдав,Що мусили вгождать зараз того же часа, Лиш би горлан унявся;А інколь у стола з тарілки сам хапав, Хоч ложкой по носу давали ледащиці; Дарма, а він собі таки не голодав. Снігур цнотливий був, собі не вимагав,За те ж по дню сидів без сім’ячка й водиці; Хоч співи похваляв ввесь двір,А не подивляться, чи їсти є в коритці.— Щось не співа Снігур, — казала пані, — Да вже не чуть було і вранні.Глядіть, чи є в його вода! —Зирк — той задрав лапки. — Да се ж з досади лопнуть!А я ж кохала так! Се, далебі, шкода!Отеж, де є Круки завзяті, — не іздохнуть; А бідним Снігурам од скромності біда!