Читаем Українська байка полностью

Українська байка

Борис Дмитриевич Гринченко , Иван Григорьевич Верхратский , Левко Иванович Боровиковский , Маркиан Семёнович Шашкевич , Пётр Петрович Гулак-Артемовский

Колись, за гетьманщини, В спасенній УкраїніСтаршина добрий жив в своїй сім’їІз долей; мав всього — і статку, і землі, Здоров’я й поваження.Раз на Різдво із поздравленнямДо його встряв мудрець (Як був Сковорода). Таких тепер дасть Бог, А далебі — шкода.Пан рад йому й завів з ним розговори, Як сам розумний, він того уподобав, Учився од нього, чого ще не чував,Із навіженств людей з ним реготавсь до вмори.Як кілька днів мудрець у пана погостив, Зібрався знову в путь і за спину надівДорожній клунок,Старшина дав йому шухлядку в подарунокІ каже, що в ній є алмаз.— Не треба мні, — казав мудрець, — я всім довольний,Я не кохаюсь в тому, мов який князь; Сам бачиш — я здоров, як птах у небі вольний. А з голоду в людей ніхто не пропадав,Коли людей і сам не руйнував. — Пан старшина незчувсь од дивуванняЙ прохав у жарти в мудреця, Щоб він сховав його давання Для найдурнішого глупця.Мудрець, узявши, йде, і зграя навіжена Йому назустріч пре, що ступить тільки шаг. Не треба тут було ліхтарні Діогена,Бо дурнів аж кишить в селі і городах!Який же з них дурніший —Не швидко розбере і самий розумніший.Морока мудрецю з алмазом тим, Сам ледве не зробивсь дурним.«Ось, — дума, — поплетусь в гетьманськую столицю, Там хутко збуду цю дурницю».Приходить. Чує грюк гармат,У накри довбиш б’є, а сурмачі трублять, Во всіх церквах дзвонять,Народ гукає п’яний.— Чого це, друже? — він у першого спитав. — Народ мов іздурів?! — А се ж гетьман обраний, Бач, їде з булавою! Що ’це рейментував,Того трохи не вбили,А били, кілько захотіли,Да вже у чужину запропастили.— А глянь же, йон же глянь! — мудрець зараз пізнавСвого добродія у новому гетьманіЙ зіпає: —Стій, здоров, ясновельможний пане! Чи ти ж мене пізнав?Як бачу, ти вже й князь!— Здоров, мій друже!Що, а де бак той алмаз?.. —Спитав його гетьман. — Я з ним тепер ні гадки, Ти нагадав було мені клопот,Нехай лиш трошки цей оступиться народ. Ось той алмаз, візьми, гетьман, свої вигадки, Не можна од тебе дурнішого знайтить,Ти халепа собі надів, обріть.