Читаем Українська байка полностью

Українська байка

Борис Дмитриевич Гринченко , Иван Григорьевич Верхратский , Левко Иванович Боровиковский , Маркиан Семёнович Шашкевич , Пётр Петрович Гулак-Артемовский

Друкарю! Не дрімай: де треба, точку став,Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав, Бо є й такі: не найде толку — буде тихо;Не найде ж точки — лихо!

БАГАТИЙ, БІДНИЙ

У Прокопа обід, у Прокопа хрестини, У Прокопа бенкет, весілля, іменини; Зате ж у Прокопа куми і побратими,І всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий радІ в воду, і в огонь скакать!Аж глядь —У Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло, Насилу виніс сам з огню з душею тіло!..Що ж, рідні та кумиВ пожежі помогли?Не дуже: родичі його й не пізнавали, —До Прокопа й стежки в бур’ян позаростали!Недаром люди гомонять: Поки багат,То поти й сват.

МЕТЕЛИК

Загруз з волами віз. Втомившися, волиВ багні лягли, Втомивши й мужика-небога.На возі сидячи, Метелик розсудив,Що він з снопами віз в болоті погрузив, — Ізнявся й полетів, сказавши: — Їдьте з Богом!

МОЇ КУМИ

Кума моя в шинок сальце носила,А кумові борщик без сала все варила.— Уп’ять без сала борщ! — кумі раз крикнув кум; А кумові кума на глум:— Та салоВід холоду — розтало.— Хіба! — сказав мій кум.Хто ж чув, щоб з холоду та сало розтавало? Як схочеться кумі, відійме в кума ум.

ГОЛОВА

У Йванів огород понадилась корова Петрова. Іван, подумавши, у хлів її загнав,Убив і обідрав,А шкуру голові подарував.Петро та голові позов подав на Йвана Буяна.А голова тер лоб, подумав і рішив:«Петрові в другий раз корови не пускати(Коли-то буде другу мати) Іванів двір топтати;А за труди, що Йван корову облупив, Петро щоб гроші заплатив».Крий Боже в нашому селіТакому бути голові.

МАКСИМ

Максим «Бог дасть» не раз під вікнами чував: Бог дав Максимові — Максим багатий став:Бог скарб Максимові послав;І ті, хто Максимця не раз з двора зганяли, — Максимових собак ласкали.

КЛИМ

Клим п’є, шутить, танцює, грає, Казок і приказок говорить — не вгаває,Ні втоми Клим, ні сну не знає;Без Клима бесіда — без чорта купина; Весілля — Клим мій там, Клим бенкет носом знає;А діло? Клим, як чорт від ладану, втікає.

СВІЙ ДІМ — СВОЯ ВОЛЯ

Хомиха чоловіка била;Не на лихо ж Хому Хомиха вчила!Хома ПостілВід жінки заховавсь — під піл, І, в три погибелі звернувшися, трусився,І плакав, і просився...Хомиха з рогачем присікалась: — Вилазь!Вилазь, личино зла!.. — Хома в куточку бгавсьІ, плачучи, озвавсь:— Не вилізу! Тобі я потурати годі:Я господин в своїй господі!