Читаем Українська байка полностью

Українська байка

Борис Дмитриевич Гринченко , Иван Григорьевич Верхратский , Левко Иванович Боровиковский , Маркиан Семёнович Шашкевич , Пётр Петрович Гулак-Артемовский

Лев, цар звірей, ізгинув,І весь звіриний рід нарочно по зовуЗбігався; гаї, логва покинув,Оддать послідній довг, утішити вдовуДа нового царя обрать.Як трохи вий нудний в бору угамувався, Ніби велика рать,Звірей збіжалася громада, І почалася рада:Кому б то на уші той бриль царський надіть? Небіжчика синок хоч гарний був Левченок,Та ба — бач, правди нігде діть, Невправних літ,Недавно ще з пеленок.— Нехай! — він матері казав. — Іще я не одхляв.Нехай! Рейментувать нельзя іще зі славойТакой грізной державой.— Чи хочеш, синоньку, як цар рейментувать, — На те казала Львиця, —То рач себе вкрощать. Грізних, величних діл історієй займисяСвоїх дідів, Великих Львів,Пильнуй з ними рівняться, Покіль твій дійде час: Реймент є важна праця! — Тоді піднявся Барс.І, визвірив очима,Зарів: — Я цар над вами, Хто важитися в томЗі мной посміє?Хто силу з швидкістю таку, як я, іміє?Я більше всіх зі ЛьвомУдався подобенством. — Ведмідь собіГарчав, оскалив кли, вспинившись на диби:— То що? Я перед тим одержую первенство. Да я не тямлю сперш, як сей на уха бриль Давно я не вхопив! Дурним у вічі б сіль!Дже я, ніби сам Лев, такий же, бачся, хищний, Навіки з сина міщний...Дивись, бак, йон же, йон! За віщо ж був змарньон?Я, зверх зубів, пазюр, з в’язовою ломакойУправлюсь хоч з якой огурною звірякой!— Гаразд ще й гайдука, — казав, глузуя, Слін.— Ще й бджоли викрадать! — заржав, басуя, Кінь. —Мні дайте реімент, мні панувать над вами, Хто з вас мене гарній?Ізвіку з кращими кохаюся панами,Зате ж і важитись зі мной ніхто не смій, Коли пізнатися не схоче з копитами! Дивіться, я один печатаюсь гербом!— Ось бришка чим, дурний, — Лисиця одвічала. —Дже бідний ти умом,Природа хоч копит тобі здоровий дала, Дак на рейменті бак не швидкою ногой,Орудують із глуздом головой. Повірте, звірі, мні доводиться сей бриль: Я стаї всей хортів пускаю в вічі пиль;Хто є з звірей од мене моторніший, Розумний, прохирніший? Здається, вже ніякНе можна у хлівець украстись од собак, —Аж дробини — катма! — Тю, на! Дивись, чим бришка! —Озвалася Мартишка. —Да як же одличить тебе з іним звіром:З куницею, песцем, із пакосним тхором? За те, що у хлівці ви над курками ручі, Не до ладу одіть вас у царськії бучі...Пани! Чи знаєте, кого зобрать?..Мні якось совісно казать...Я вам щодня все корчитиму пики йСтрибками буду утішать, Все царство буде реготать,Всі веселитьмуться — і злидні, і каліки!.. Да я же із прямим вселенія царем,Із чоловіком є подобная во всем.— Глянь, визвалася з чим, мерзенная звірина! — Тут гаркнув Попугай, брехливий какаду. —Твоя гидкая образинаКривить його якось не до ладу.Сховай її, плюгаву!Я маю мовну річ, певніший глузда знак!Оддайте, звірі, мні державу!— Цур, дурню! Ось удрав! Се так,Се б на лихо пішло! — крикнула Обез’яна. — Нехай я й погана,Яка ж у тебе річ?Дже ж і сорока те гиркає все без глузду, Точнісінько як ти, не до ладу, ізпусту,Незв’язну дич!Да ти ж чого приплівся до звіряки?.. — Вся рада, кинув злихДа навіжених вякиКурям на сміх,Дала звіриную коронуДостойнішому Слону,За те, що дюжий хоч, всігда розумний, тих, Пихою не надут, ні злістію іних.Коли б на уряд по правді обиралиІ в нас людей!А криводушників ледачих одганяли!..Чи можна людям бак рівняться до звірей.

Перейти на страницу: