Unknown

Сідайте, пишіть! «Оцим заявляю, що пан Дзуньо Шуяп, адвокатський конципієнт у Львові, намовляв ліене до про­ституції...»

Леся. Пані! Що ви?..

Помикевичева. Пишіть!

Леся. Ні! Ні! Ніколи цього не було! Ніколи цього не напишу! Нізащо в світі не напишу!..

Помикевичева. Навіть коли б ваше щастя від цього залежало?

Леся. Ні! Навіть годі! Ніколи!

Помикевичева показує їй знимку.

Ай!..

Помикевичева. Цього ніхто не побачить. Не про­читає піхто, крім мене, вашої заяви.

Леся(ридає). Навіщо ж тоді вам, пані?..

Помикевичева. Це для вашого тільки добра, хоч не зрозуміти тобі цьоі’о, Лесю! Пиши! (Пауза.) Пиши!

Леся пише.

Так. Постав дату! Так! Підпишись!

Леся. Ні! ні! ні! ні!

Помикевичева. Підпишеш — на твоїх очах пі- дру знимку; не підпишеш...

Пауза.

Леся. Підписую, пані...

Помикевичева ховає папір, опісля дере знимку на дрібні шма­точки.

Помикевичева. А тепер заспокойтеся та йдіть до праці. Там попудрите собі лице, бо не переносить Дзуньо заплаканого личка...

Леся виходить.

Помикевичева(відчиняє двері до їдальні). Па­нове, прошу!

Входять, витираючи роти, Риппьо й П и п ц ь о.

Р и п ц ь о. Б-б-б-бог!

Пипцьо. Отак. Тепер так і чутно: мало «б» проголо­шуєте! Так би вам одразу, дорогий товаришу і приятелю, а не теревені плести невитримані, опортуністичні, суто ро­мантичні. Ніяк отак не мона!..

Р и п ц ь о. Б-б-б-бог!

П и п ц ь о. О!..

Р и и ц ь о. Б-б-б...

Помикевичева. Чи можу просити папів залишити поки що теоретичні міркування?

П и п ц ь о. Відкладемо, товаришу Рипцю!

Р и п ц ь о. Відкладемо, товаришу Пипцю!

Помикевичева. Будь ласка, сідайте, панове!

П и п ц ь о. Сідаймо, товаришу Рипцю!

Р и п ц ь о. Сідаймо, товаришу Пипцю! Або, як сказав під Кустоцою гепіаль...

Пипцьо. Та ніяк отак не мона...

Помикевичева. Маю до вас важну справу.

Р и п ц ь о. Те саме говорив до мене часто начальник головного штабу галицьких військ, коли, бувало, в мізку нашої армії...

ІІнпцьо. О! А до мене прокуратор у в’язниці.

Помикевичева Панове, настільки знаєте, мабуть, моє відношення до вас...

Рипцьо(кланяється). Мав щастя пізнати, па... то­варишко добродійко!..

Пипцьо(кланяється). Я ж і кокоса приніс вам сьо­годні, товаришко Мілено.

Помикевичева. Отож, думаю, не відмовите мо- йому скромному проханню і підпишете...

Рипцьо(налякано). Невже ж векселя, товаришко добродійко...

Пипцьо. Якщо декларацію, то тільки витриману, то­варишко Мілено...

Помикевичева. Прочитайте, панове, і підпишіть як свідки!..

Обидва читають.

Прочитали?

Пипцьо. Ніяк не мона прочитати...

Рипцьо. Зовсім нечітко написано, па... товаришко добродійко!..

Помикевичева. Тоді я вам сама прочитаю.

Пипцьо. Ніяк не мона цього підписати, дорога то­варишко і приятелько!