Unknown

Вахмістр. А начальників своїх поважати не вчили вас? Га, пане Валконь, не вчили вас? Ви думаєте, я не знаю про те, що ви вчора в ринку зустріли мою дружину і вдали, що не бачили її, щоби лише не по­могти їй торбу до хати занести? Ви думаєте — я не знаю про це?! І ви ще хочете аванс ¹ дістати? Що, па­не Валконь?!

Поліцай. Бог мені свідком, що не помітив я пані вахмістрової. Натовп великий був, пане вахмістре.

Вахмістр. Натовп був? І ви дозволили на те, щоб натовп був, пане Валконь?

Поліцай. Я годі не був у службі, пане вахмістре!

Вахмістр. Мовчіть! Ми навіть у сні повинні сто­яти на сторожі порядку й безпеченства, як сказав пап маршалок Пілсудський! Кихи!..

Поліцай. Пане вахмістре. Я хотів вас слухняно запитати, чи ви вже довідались, яку опініго про мене по­слав у міністерство пан комендант?

Вахмістр. Тут рішає моя опінія як вашого без­посереднього зверхпика. Ага, пане Валконь. Я забув

¹ Тут — службове підвищення.— Ред.

удома гроші, що їх учора від папа комапдапта па па- піроси позичив. Дрібниця — десять злотих усього, та тим більше неприємно не дотримувати слова...

Поліцай(добуває гроші). Це буде вже сто ві­сімдесят чотири і тридцять сотиків, гхаие вахмістре.

Вахмістр. І тридцять сотиків?.. Уважайте, що кандидатів на аванс є трохи більше.

Поліц а й. Постерунковий Радань, пане вахмістре, вас п’яницею називає та ще й до того оповідає, що вас тамтої суботи з шинку Шгільмера по-п’япому вибили і револьвера забрали. Грозить, що коли не дістане авансу, то про цілу історію у воєводську команду напише. Каже, що й п’єте задурно, бо шинкареві дозволяєте до бі­лого дня торгувати!

Вахмістр. От собака брехлива! А... що він щб про мене говорив?

Входить агепт Змора.

Змора. Добрий день, пане вахмістре! Ще не було команданта?

Вахмістр. Пан командант приходить о десятій, а тепер лиш... пів до дванадцятої.

Поліцай виймає з шафи пляшку й наливає у каламар комен­данта чорнила.

Немає у вас папіроси, пане Змора?

Змора. Не курю, пане вахмістре!

Вахмістр. Шкода! В нашій професії треба ку­рити. Тяжка це професія, пане Змора!

Змора. Тяжка...

Поліцай виходить.

Ще лиш тепер бачу, що надто тяжка вона для мене.

Вахмістр. Зате патріотична й почесна, так би мо­вити.

Змора. Маю сумніви, пане вахмістре.

Вахмістр. Це спочатку тільки, а згодом привик­нете, пане Змора!