Unknown

Командант. Хоч і свято, а роботи, мабуть, буде по вуха.

Вахмістр. Розумію, страйк, пане комапданте.

Командант. На дванадцяту хай буде гостре по- готівля. Видати шоломи й по дві плакучі грапатп.

Вахмістр. Слухаю, пане команданте.

Командант(сідає). Що нового?

Вахмістр. Белюх приходив, пане команданте.

Командант. Пустите його.

Вахмістр. Слухаю, пане комапданте.

Командант. Ті три комісари мовчать іще?

Вахмістр. Ще мовчать, папе команданте. І мені здається, вони мовчатимуть так довго, поки пан Лісов- ський не візьметься до їх п’ят. Хе-хе!

Командант. Не пагадуйтс. Пап Лісовський може в цьому випадку, що хоче... що треба робити, а я не мушу знати про це. Це до моїх обов’язків не належить. А втім, я з паном Лісовським поговорю. Треба дійспо з ними щось уже зробити.

Вахмістр. Змора нічого не видобуде з них, пане команданте. Він сьогодні трохи не плакав передо мною, що плюгава його робота і сумління не вистачає йому над інтелігентними людьми знущатися. Так і сказав, пане команданте, інтелігентними.

Командант. Це я візьму під увагу.

Вахмістр. У мене відразу було підозріння, що він симпатизує з пими, пане команданте.

Командант. Ви взагалі неоціненна людина, особ­ливо тоді, як менше говорите, вахмістре.

Вахмістр. Ваше щастя, пане командапте, що я небагато говорю!..

Ко мандант. Про що ви?

Вахмістр. Про... банкрутство кушніра Каца хоч би, про пожежу в його крамниці і про синього лиса вашої па­ні, пане команданте! Хе-хе-хе!

Пауза.

Ко мандант. Такий собі вахмістре Курка! 26 бе­резня цього року о годині другій хвилин тридцять у шинку Файна у приявності п’ятьох осіб ви висловилися, що президент нашої держави тяжкий ідіот.

Вахмістр. Це — підла брехня, напевне, вахмістра Зяви...

Командан т. Показати вам свідчення?

Вахмістр. Це могло... тільки по-п’яному бути, па­не команданте.

Командан т. Це не краще для вас.

Вахмістр. Не... не ншцте, пане коман... данте!

К о м а н д а н т. Це ще побачимо, а тепер — за две­рі марш!

Вахмістр. Слу... слухаю, пане команданте! (Ви­ходить, за хвилину вертається.) Вибачте!.. Белюх при­йшов, пане команданте!

Ко мандант. Хай ввійде.

Вахмістр. Слухаю, пане команданте!

Входить Белюх.

К о м а н д а н т. Добрий день пану секретареві!

Белюх(стримано). Добрий день! (Сідає.)

Комендант. Чим маю вам сьогодні служити, пане секретарю?

Белюх. Річ у тому, щоби сьогодні менше служили, ніж звичайно.

К о м а н д а н т. А, ось що! Ми, пане секретарю, може­мо, якщо схочете, зовсім не цікавитися цією справою. Доб­ре, пане секретарю, я можу зараз видати відповідний на­каз... (Хоче дзвонити.)

Белюх. Стійте! Ви но зрозуміли мене.