Unknown

Завіса

Л і с о в с ь к и й. Останній раз був у нього лікар два­надцятого квітня. Тоді вже було безнадійно, гарячка вве­чері доходить до 39,9, і, на думку лікаря, він довше як до червня уже не протягне. Тому перед Першим травня ми обмежились у нього самим трусом.

К о м а н д а п т. А що ви знаєте про Макса Бєлеца?

Лісовський. Років 28, помічник машиніста. Ще недавно відомий гуляка, в останніх часах почав діяльно допомагати комуністам, можливо, що під впливом Кіпаша, у якого буває. Має великий вплив па молодь. У зв’язку з останньою страйковою акцією виявляє жваву діяльність.

К о м а н д а н т. А ті що на це?

Лісовський. Вплив соціалістичної партії на ро­бітництво занепадає, особливо від останнього невдалого страйку. Якщо комуністи вміло поведуть справу, вона мо­же залишитись трохи не з самою тільки платною боївкою. Найважніше те, що провід партії з кожним днем втра­чає в робітництва довір’я.

Б е л ю х. Те саме говорять комуністи.

Ко мандант. Боюся, що вони мають рацію, пане Белюх.

Лісовський. Треба взяти під увагу, що найменше симпатії в масі має саме пап Белюх, і це мене найбільше непокоїть.

Белюх. До ста чортів. Яке діло вам до цього, пане з поліції?!

Ко мандант. Пане Белюх, попрошу тихше.

Белюх(встав). Яке вам діло, питаю, нахабні люди з поліції?!

Ко мандант. Пане Белюх! Ще слово — і вас випро­вадять по сходах аж на вулицю!

Белюх. Мене?! По сходах і на вулицю... Белюха — секретаря профспілки, Белюха — душу партії, Белюха, що йому ще досі лящить у вухах шум бурі тисячних оплес­ків?! П’ятнадцять тяжких років тримав у цих руках ду­ші тисячів, які б без мене і без других Белюхів в одну мить розчавили ваші накрохмалені морди. Без кріса, без багнета й з відкритою головою ставав перед морем голів, і це море втихало, а. ви, поховані, мов кертиці, стояли озброєні до голови, трясли штанами й молилися, щоб Бе­люх став переможцем. А Белюх сам один наставляв свої широкі груди, і за ними ховалися і комісари ваші, і дирек­тори, і ви самі не раз, шановний команданте! І захищав вас, хоч підло було на душі, і часто очі кров із сорому пе­ред братвою заливала. А тепер — тепер Белюха на вулицю! Ні, панове з поліції! Нас доля надто міцно спрягла, і ос­тання моя година буде й для вас остання. По сходах ми тільки разом зійдемо! Або, якщо хочете, я можу вас впе­ред підштовхнути. Белюха ще стане на це, панове!