Unknown

Белюх(з кону). Товариші! Хрії ¹ не робіть! Зараз відбувається дискусія.

Зозуля. Спокій, товариші! Зараз відбувається дискусія! (Сходить з кону.)

Президія нервово перешіптується, Белюх бігає й шукає очима

по залі, вкінці знаходить. Крізь юрбу пропихається маленький

блідий чоловічок. Він насилу попадає на кін.

Предсідник. Голос має товариш Калівочка!

Белюх. Робітник скринькового відділу товариш Ка­лівочка!

Г о л о си. — Белюх! Писок замкни, бо протяг!

— Ну, говори, Калівочка!

Калівочка нічого не говорить.

— Калівочка, говори, щоб ти здох!

— Говори ж, Калівочка!

— Калівочка!

Калівочка. Я лише кілька слів хотів, товариші, сказати.

Голоси. Голосніше!

Калівочка. Я людина бідна. Мені платять два п’ятдесят у день, і в мене четверо дітей. До того п’ять тижнів тому жінка мені померла, й самий я лишився з сиротами.

Белюх втирає червоною хусткою сльози.

Як палець, самий, товариші! Зовсім бідний став я. Ото, товариші, вечорами, діти вже сплять, а я й заснути не можу, сльози з очей котяться. Тоді думки різні думаю, і ось, товариші, до чого я додумався. Собаче наше жит­тя, долі ніякої в нас немає, та чи подумали ми всі, чому це так? А справа проста, товариші. Тому бідні ми, тому нещасні, що не зрозуміли ми одного: що єднатися нам усім треба і шанувати провідників своїх і учителів, бо...

Оплески Белюха й боївки.

бо, товариші, як уже у святих книгах було сказано: вся влада від бога.

Г о л о с и.— То й фірма, Калівочко?

— І поліція, Калівочко?

Калівочка. Так, товариші, що погано нам жи­веться, кара це божа на нас. Так передумав я, товариші. Отож не бунтуватися нам, а...

Белюх хапається за голову, в залі буря.

Голоси. — Ай, заспівав Калівочка!

— Геть його, панську собаку!

— Бач, чого навчили пенееси!

— Белюх, забирай собі гниду!

— Забирай, бо розквасимо!

— Жеброто, геть!

— Жебрак!

— Жебрак!

— Жебрак Калівочка!

Калівочка(тремтячим голосом). Таке переду­мав...

Г олосн. — Ти ще тут?!

— Забери його, Белюх!

— До фірми марш!

— Бєлюх! Під ручку бери!

— Не плач, бестіє, все одно не розмочиш!

— Пропадай, Калівочко!

На сцепу вибігає Макс, хапає Калівочку за комір і однією

рукою підносить. Одчайпий дзвінок президії, оплески.

Макс. Обридливий, товариші?

Зала. Обридливий!

Макс. Нікчема?

Зала. Нікчема!

Макс. Лети до своїх! (Кидає його вбік між пепе- есівських боївкарів.)

Оплески.

Б о ї в к а р. Заплатиш за це! Максе! Заплатиш, при- сяй боже!

Макс. Заплачу. Хочете, ще сьогодні заплачу!

Б о ї в к а р. Ще сьогодні заплатиш!