Unknown

Змора. Незрозуміло й дивно. Здається — невелика річ: сказати б їм тільки пару слів і про осередок отой їхній, про дрібницю, що й так не переверне світу, а вони мовчать. Виють із болю і мовчать. Думаю про це і, бу­ває, закрутиться голова.

Лісовський, У моїй канцелярії на столі чисте бонгу Ч Випийте півсклянки й далі беріться за діло. А вам за те не заплатять. Вас колись за те й ті не по­милують.

Пауза.

Змор а. Вип’ю, пане підкомісаре, а коли далі мовча­тимуть, не вип’ю... (Виходить.)

Лісовський гладпть голову Юлька.

Лісовський. Ти гарний, і волосся м’яке й лиску­че, як шовк. Тебе, напевне, любить мати, й вона, напев­не, плаче над тобою. Ти в неї один, і, крім неї, в тебе теж немає в світі нікого. Вона живе тільки для тебе, й ти повинен, поки ще живе, для неї жити. Сьогодні тобі по­текла кров із носа, й рота, і з-за нігтів, і тепер ти блідий як сніг... Ще один день твоєї чисто дитячої наївної впер­тості — і ти помреш, а ти ще лиш почав жити, і твоє жит­тя може бути ще гарне, як казка. Коли помреш, уб’єш своє молоде життя, уб’єш свою маму. Маму, що щиро мо­лилася й молиться за тебе, що й тебе молитися навчила.

Юлько(в гарячці). Помилуй мя боже по великій милості твоїй і по множеству щедгот твоїх... і по множе­ству щедгот твоїх...

Лісовський. Ти зможеш ще вернутися в школу і будеш добрим учнем. Тп розумний, здібний хлопець, і ти будеш перший між учнями.

Юлько. Івась був чемний і слухняний хлопчик. Івась — підмет, Івась — підмет, Івась — підмет, що гово- гимо пго Івася?., що говогимо?

Лісовський. Однієї гарної весни ти залишиш гімназію, скінчиш вищі школи і станеш людиною, що про неї говоритимуть і писатимуть. Наша держава дасть тобі підтримку, і ти зможеш піти так високо, як і в сні не літав ніколи. Може бути... може бути, тобі колись пам’ятника ставитимуть, як ставлять їх Міцкевичеві. Він був великий поет, і він серцем любив Польщу, а водно­час глибоко шанував владу і молився за царя, бо так треба було, хлопче, інакше, може, і не став би великим.

Юлько. Пєснь ма! Тись єст гвязда за граніцон свята, і взрок земскі! До цсбє висланії за гоньца, хоць шкляне везмє скшидла, цєбє не долята... Пєснь ма... ¹

Л і с о в с ь к и й. Чекаю, Полячок, на кілька слів од тебе. Скажеш їх і підеш від нас, щоб більше сюди не вер­тати. Хто дав тобі летючки? Скажи, хлопче, хто дав то­бі їх?

Юлько(силкується підвестися і простягає до Лі- совського синю запухлу руку). Гука болить, ще ніколи

' Пісне моя! Тп зірка за межами світу, тп погляд зємппй! Посланий до тебе гіпцем, хоч би взяв скляні крила, но досяг би тебе... Пісне моя... (польськ.).— Ред.

¹ Спирт (нім.).— Ред.