Unknown

Валентина Клубочок. Хома, Шнайдер і я... Другий з черги комітет... Хто за?

Юрба підносить руки. У топ же мент загуло авто і з’являється Белюх і Гросфельд. Задиханий Белюх біжить попереду, розштовхуючи юрбу. У нього на грудях величезна червона троянда.

Белюх. Товариші! Важне! Незвичайно для нас важ­не! (Караскається на стіс.)

Голос и.— Знаємо!

— Бєлеца зарізав, падло!

— Геть! Ти!

— У річку Белюха!

— У річку його!

Як пе намагається вилізти на стіс, його раз у раз стягають за ноти.

Белюх. Товариші! Справа величезної ваги для нас!.. Люде робо...

Голос и.— Ага!

— У річку!

— Пригадай йому!

— Притисни!

Белюх. Ау!

Гросфельд(тим часом непомітно виліз на стіс). Товариші! Страйк ми виграли.

Юрба затихла. Пауза.

Управа профспілки вела до другої години вночі перего­вори з представниками фірми, і завдяки непохитному становищу секретаря профспілки змусила вкінці панів капіталістів лічитися з інтересами робітництва. Другий і третій пункт ваших домагань фірма прийняла в цілості. (Пауза.) Перший пункт, правда, лише частинно, бо коли делегація переглянула книги фірми...

Голос. Який це перший?

Гросфельд. Вона переконалася, що фірма стоїть під загрозою лік-ві-да-ці-ї! Так, товариші, ліквідації! Не­зважаючи на те, робітничі делегати, свідомі інтересів ро­бітництва й лише робітництва, вимогли на капіталістів уступку, що виявляється в п’яти відсотках.

Голос. Як це?

Гросфельд. А так, товариші, що довелося їм із піною на роті покоритися волі зорганізованого пролета­ріату й обмежити свою захланність до крайніх границь.