Unknown

К і н а ш. Ви проголосили вчора страйк, ви почали сьогодні боротьбу. За двадцять п’ять відсотків боротьбу почали! А скінчимо її, товариші, коли виграємо на всі сто! У повсякденній завзятій боротьбі за двадцять п’ять відсотків, за звільнення політв’язнів, проти білого терору, проти імперіалістичної війни — під проводом Комуністич­ної, під проводом пезламної партії Західної України н Польщі! Згинув Макс, згине один ще й другий, а не під­дамося, не зламаємо робітничої честі. Страйк робітників тартака фірми «Арбор>> мусить бути... і буде до кінця до­ведений... І ніяких хитань. (Поблід як сніг.) За нами бруд, кривда, злидні і наша кров... перед нами — боротьба, сміла й горда, а потім перемога... соцбудівництво... п’яти­річка... і діти, горді за своїх батьків, за... пролетаріат... за — революцію...

Юрба заплескала, та тут йому з рота бухнула кров, віп кляк­нув і впав. Ті, що ближче були, кинулись рятувати.

Голоси.— Товариші, заслаб, відступіться!

— Повітря йому! Відступіться!

На місце Кіпаша стає Шпайдер. У нього обандована го­лова.

Шнайдер.Товариші!.. Товариші!.. Товариші!.. Де- ревельний пролетаріат майже одноголосно вибрав учора страйковий комітет. Цей комітет, як довідуємось, арешту­вали, щоб зламати наш опір, а одного товариша вбито. Таким чином, товариші, комітету зараз немає.

Голоси. Буде!!!

Шнайдер.Пропоную, товариші, перейти до вибо­ру нового комітету.

Жіночий голос. Знов заріжуть! Де ж там! Знов заріжуть. Доле наша, тисячу раз проклята!.. (Ридма за­ридала.)

Юрба. Т-с-с-с...

Г о л о с и.— Замовчи, ревло!

— Не вий!

— Загоді ще! не вий!

Валентина Клубочок. Котра це? Не вий, ма­ро, не паскудь нас, чорт би тебе!.. Товариші!.. Товариші!.. Одну мене, бабу, тільки лишили при роботі, і сама я, і троє малят у мене, а піду, побоїтесь — сама ніду до них. Хай ріжуть, хай попухнуть малята мої, піду, бо ба­чить мій розум, що далі так і смерть нам усім, якщо лас­ці панській зубів не покажемо. Коли не буде сором вам зі мною йти, вибирайте, піду. Хай поліція, хай військо, хай самий їх сатана — піду, бо бачу, бо знаю — великі часи йдуть, і люди мусять їм у міру бути. Так кая?у я і питаю: хто піде, виходи! Виходи! Виходи! Виходи!

Шнайдер.Товариші! Я є член ППС. Оце моя член­ська виказка. Вона червона, товариші, і я вчора побачив так ясно, що червона вона від пролетарської крові, що її продає капіталістам ППС. І сьогодні, товариші, пролетарі деревельні, пускаю її на вітер. Хай летить і не ганьбить мене більше перед міжнародним пролетаріатом... і тепер... тепер на все я готовий для вас, на все готовий для про­летаріату! (Сходить.)

Хома. Дозвольте! Я — теж піду.