Unknown

Коли б ми, товариші, ці границі переступили, то за цим стоїть неминуча ліквідація підприємства, й тоді ми ма­ли б на сумлінні вашу кривду, ваші злидні, вашу смерть. І тому ми, товариші, цього не могли зробити, і тому ми зробили все, що могли, щоб виказати їм, що свідомий пролетаріат керується тільки своїм класовим розумом, та коли б пани капіталісти не хотіли далі з свідомим пролетаріатом лічитися, то цей розум поведе його до бо­ротьби, а тоді від капіталістів не лишилося б мокрого місця! Не так, товариші? (Посміхається, та юрба мов­чить, і Гросфельд зморщив чоло.) Ця жахлива криза, що на неї так нарікають капіталісти, що від неї гірко плаче робітничий люд, виказала, що капіталістична гос­подарка, господарка визиску і кривди широких мас, за­суджена судьбою на загибель і що недалекий час, коли історія покличе робітничий клас до почесної місії буду­вання нового, соціалістичного суспільства. Та поки що, то­вариші, влада в руках буржуазії, і на кожний її заклик сотні тисяч жовнярів скерують кріси у ваші, товариші, груди. А найважніше для пас, найважливіше для проле­таріату ввійти в соціалізм міцними, здоровими й бадьо­рими лавами. Якщо захочете це зробити сьогодні вже, якщо поведете із фірмою боротьбу на смерть і життя, чекає вас сьогодні ще зірвання умови, а завтра вже за­гляне до ваших хат голод і безнадійні злидні. Ні, това­риші, не має пролетаріат права кінчити самогубством, кожне змарноване робітниче життя, кожна краплина робітничої крові впаде на нас своїм тягарем, якщо не підемо за голосом розуму робітничого класу. Не вільно нам цього робити, товариші!

Кінаш встає і, плутаючись ногами в ковбанях, підходить до

Гросфельда.

Кінаш. Був собі такий Макс Бєлец, працював отам, при машині стояв, і кров у нього гаряча й густа була, від неї вам в очах потемніло б... Така була в нього гаря­ча... робітнича, чесна кров. І сьогодні вночі ця кров крап­лями по краплі, а там і потічком з нього сплила. (Пауза.) Покажіть ваші руки, пане меценасе! (Підходить ще ближ­че до Гросфельда, цей подається назад.) Покажіть, сипди- ку фірми «Арбор»!..

Гросфельд. Ви! Без комедії! (До юрби.) Това­риші! Справа вашого життя і смерті вимагає поваги!