Unknown

Kinaш. Блакить і небо в очах твоїх, бестіє, а самий ти, самий ти... Поглянь на них, поглянь, синдику, в їх очах, їх тут поверх тисячки пар, і скажи, вперше скажи їм по щирості, котрий це раз і за скільки продав їх, їх, що їхні пальці було пухли колись від оплесків для тебе. За скільки продав, скажи, блакитноокий синдику, їх дрантиві двадцять відсотків? (Пауза.) Нічого не скажеш, то послухай і, може, почуєш, як міцно б’є оця тисячка серць, і, може, почуєш, скільки зненависті в них до тебе і до панів твоїх, синдику. До цієї зненависті ти не доріс і пе доросли до неї твої п’ять відсотків, не зломить її локаут, не загасить блакить твоїх очей. Пізно вже, синди­ку. Від неї страх розворушить вовче твоє серце, поповзе до горла і задушить увесь твій світ і тебе, синдику, раз назавжди задушить!..

Простягає руки до шиї Гросфельда. Цей ударом п'ястука в

груди кладе Кінаша.

Голос и,— Не бий! Не руш! Не бий!

— Нашого брата не руш!

— Не бий!!!

Гросфельд. Товар-р-р...!

Голос и.— Не бий!

— Віддати йому!

— Бий! Бий зрадницьке падло!

— Сюди його!

— Із Белюхом разом сюди!

— Давай!!!

Голос із юрби. Товариші! Від імені безробіт­них. Із вами разом ми, не буде з-поміж нас страйколо- мів! Ні одного не буде, товариші! А на двадцять, товари­ші, нізащо не годиться. Як сказано, мусимо виграти на сто! Ми з вами разом виграємо! Виграє і Зозуля, і Брись, і Остапчук! Вирвемо їх, товариші! Вирвемо в чортів! Ви-рве-мо!!!

Вбігає Франка. Все затихло. Гросфельд тим часом непоміт­но зліз із стосу і загубився в юрбі.

Франка. Чого ви дивились? Чого, питаю? Цікаво вам? А берегти його не було цікаво? Вибрали самі в де­легати свої, плескали, «браво» кричали ще вчора, а сьо­годні ось що лишилося від делегата вашого. Дивіться, щоб вам!.. (Добуває з-за пазухи скривавлену сорочку

Макса.)Бачите? Бачите, скільки спустили її? Нате, ди­віться — це Максова, делегата вашого кров, така ж са­місінька, як і ваша, така ж самісінька. Вона в нього до рання із плечей дзюрчала. За кого, питаю? Не за вас,— не за вас, хай почую! Хай почую, бо трісне моє серце. Слухайте, бо клянусь вам, на кожного з вас точать вони ножі і кулі, і не сьогодні, то завтра ваша прийде черга! Тепер чекають на неї й ті три делегати ваші. До світу на третю вулицю зойк ішов від поліції. Закатують вас, чоботами розмісять, а хто залишиться, вірними псами служити за кістку заставлять. Макс не був псом! Макс нікого не боявся! Макс чесно загинув і по смерті кров свою вам залишив, щоб помстили її, щоб у стократ по­мстили. Помстите, скажіть, бо трісне моє серце!!!

Голос. У стократ помстимо!

Франка. Хай жз тоді...

Г о л о с. Поліція на мості!

Пауза. Всі звертають очі на міст.