Unknown

Д ж е п н і. Коли б тих мрійників більш у світі, тільки не таких, як він, але сильніших, сильніших за смерть.

Уокерс. Це, по-моєму, зайве. Ну, візьми хоч би капітана. Гарно він тебе кохає, це я бачу, та, мабуть, це кохання у нього тільки й існує, за це кохання, за тебе він, здається мені, усе б віддав, усе, що годен від­дати. За останні роки він, мабуть, тільки про тебе й мріє. Тобі не жаль його, Джеппі?

Д ж е п н і. Жаль? Може... І тому, бачиш, таточку, я досі не хочу йому відібрати цієї віри.

Входить Г а р ц і я.

Г а р ц і я. Нове.

Уоксрс. Цікаво.

Г а р ц і я. Припоручено мені приспішпти виїзд. «Цик­лоп» здійме якір у другій годині ночі.

Д ж е н н і. В другій годині.

У о к е р с. Це, відай, з огляду на безпеку.

Гарція. Так, пане Уокерс! Мене саме повідомлено, що президія поліції має звістку, немов іззовні готовиться замах на «Циклопа».

Д ж енні. Невже ж?! Кажете, мають звістку?

Гарція. На мою думку, більш підозрівають. Каза­ли теж перевести провірку складу залоги «Циклопа». Та будьте спокійні, пані, це зайве. Під моєю командою всі люди певні.

Уокерс. Гарні, чорт бери, часи! Таких ще в Анг­лії, відай, не переживали. Починається боротьба не на жарти. Побачимо, хто переможе, ще побачимо. Капітане, бережіть «Циклоп»!

Д ж е н н і. І себе, себе, капітане!

Гарція. Спасибі, щире спасибі, пане! Спасибі за золоте серце.

Д ж е п н і. Ви ще не мали змоги пізнати цього серця.

Уокерс. А слід би вам пізнати, капітане. І ви б не розчарувалися, ну й я нічого не мав би проти цього...

Д ж е н н і. Проти чого?

Уокерс. Ну, проти... та ви ж самі знаєте... бог з вами!

Д ж е н н і. Ви чули?

Гарція. Чув, пані.

Д ж е н н і. І зрозуміли?

Гарція. Чи зрозумів як слід,— це залежатиме...

Д ж е п н і. Як від мене тільки... Ах, я й забула, саме тепер можна почути Піккаділлі-джаз. Вони незабаром кінчать. Дозволиш, таточку? (Наставляє радіоапарат.)

Чути притишепі звуки паймоднішого фокстрота.

Уокерс. Ех, Дженпі!

Д ж е н н і. Чи можна собі уявити, капітане, кращий джаз у світі? Британія ще може бути горда. Гм! Бачу, ви не дуже захоплені. Може...

Гарція. Ні, папі, грайтеся далі!

Д ж е п н і. І вам забавитися не завадило б. Тим па­че... Хто знає, що кому завтра принесе. Хоч — маю на­дію — ми ще забавимося сьогодні.

Уокере. Ваша воля — бавтеся, але мені вже годі. Втомився, та й сон бере. (Дзвонить.)

Джеипі помагає йому встати.

Стережи вас бог, капітане! З дороги пересилайте постій­но звістки. Радіоапарат у порядку?

Г а р ц і я. В повному, як і все інше, папе Уокере.

Входить Т о м.