Оскар.Дженні! Лишилося кілька хвилин, кілька хвилин!
Дженні. Не тільки це, Оскаре! Знаю, так кохає тільки звичайна, пересічна жінка, неправда? Пересічна жінка! Ах! Ти силоміць хочеш?
Мовчанка. Оскар поволі виймає з кишені браунінг і цілить
у Дженні.
Оскаре! Це, це ти, Оскаре? Ну що ж, стріляй! Цілії просто в серце, якщо не затремтить рука... Ціли! Ха-ха- ха! Таки тремтить? Тремтить?
Оскар.Дженні, пусти! Кохана моя, рідна моя — пусти!
Дженні. Ніколи!..
Оскар.Дженні! Це злочин! Дженні!
Дженні. Ні, ні, нізащо!
Оскар
Дженні. Ні, милий, ні!
Оскар стріляє.
Дженні. О!
Ти не влучив, ти не влучив! Стріляй ще раз.
Чути третій гудок. Оскарові випадає браунінг з руки.
Дженні. Славно! Славно! Славно! «Циклоп» саме відчалив! Ха-ха-ха-ха! «Циклоп» покинув пристань. Які радощі, які радощі, Оскаре!
Оскар.Дженні, ти зрадила наше палке коханпя.
Дженні. Зрадила? І воно вмре, це кохання?
Оскар.Воно повинно вмерти!
Дженні. Чи тому, що ти стрілив у мене, чи тому, що... Вибач, вибач, Оскаре, це тільки те кохання, те дивне кохання кермувало мною. Вибач, Оскаре! Я не могла тобі дозволити згинути, це було сильніше за мене.
Оскар.Дженні, моя бідна дівчинко! Ти гадала — врятуєш наше щастя, а мимохіть його зруйнувала.
J
Д ж е п н і. Бодай, не я сама, ми зруйнували ного обоє. Може, колись, може, колись ти ще — та залитім це краще! Може, колись...
Входить У о к е р с у шлафроку, Джепні в остапшо мить за-
слонює Оскара котарою '.
Д ж е н н і. Таточку.
У о к е р с. Не спиш, Дженпі?
Д ж е н н і. Ні, якось не хочеться спати.
У о к е р с. Весна. Гарні ночі. Я чув перед хвилиною щось наче вистріл у нашій хаті?
Д ж е н н і. Вистріл? Це тобі приснилося тільки, таточку.
У о к е р с. Ні, я вже з годину не сплю. А може, таки причулося. Чомусь важко заснути, усе про «Циклоп» гадки в голову лізуть — та він уже, відай, поплив.
Д ж е н н і. Авжеж, перед хвилиною, таточку. Мій бідний таточку...
У о к е р с. Ну, жаліти мене нема причини... Відтепер либонь нам заживеться краще, та, Дженні, може, одну партійку, спати і так не хочеться, шахи, здається, тут будуть.
Дженні. Вибач, ні, таточку, я вже таки втомлена, і ти приляж та візьми на сон порошок. Він у шухлядці нічної шафки у зеленій коробочці. Спи, татусю, спи, бідний, щоб міг мужньо стрінути ранок...