Unknown

Отож дія відбувається на Україні вже після повален­ня робітничо-селянської влади. Чернява валить її руками робітників з Дніпрельстану, проте про подробиці цього «повстання» він не розписується, бо на це уява фашиста надто слабка. Доволі цього, що робітники власними рука­ми збудували для буржуазії вигідне гніздечко, й оце на Дніпрельстані раз у раз відбуваються бали для елегант­них панів і панночок. І бавляться ж вони розкішно:

«У буфеті обливали когось вином. Якась німфа пи­щала дуже тонким (поети кажуть: срібним) голосом. Її давив грубий адвокат у строї римського сенатора. Біла Афродіта робила око до Сатира на другій стороні, що ди­скретно ховав за себе хвіст» (стор. ЗО).

До вподоби черняв та грубих адвокатів побудовано й Дніпрельстан-місто:

«Куполуватий будинок пошти.

..Ряд великих шиб ресторану «Байда». Там попису­ються звичайно танцюристки з Гаїті...

...Театр «Добрий вечір» вибудований у грецькому сти­лі. Збоку «Театральна». По думці Сергія, знамените міс­це на карти.

...Площа св. Юра... На тонкій колоні святий Юр...

Старшинська школа» (стор. 37—38).

Та на цьому кафешантанному раї мрії фашистівсько- го ледаря не кінчаються. Переможний фашизм домагається свіжої поживи, свіжої крові. До цього він годує в казар­мах цілі легіони рубак, що тільки того й прагнуть, щоби піти війною. Звичайно, на Москву. Ці герої страшенно нудьгують без різні. «Нудно. Можна ввірватися. За вік­ном невиразно Грицько розложив руки.— Пся крев, я тільки зиркаю. Та тут вже заносить чимось.

Заносить...» (стор. 12).

«Заносить», звичайно, тим, що найбільше манить сп’я­нілого від запаху крові погромника, який ще й будує свою жовто-блакитну естетику.

«Й дивно, недобачають краси в пошарпаній чужій землі, в упокореному ворогові, в пустирі, смердячому чу­жими трупами» (стор. 49).

Хоч як автор бажав би побачити цю «красу» таки зараз під носом, проте він мусив поки що вдоволитися уявою. І його уява працює. Він весь свій світогляд скуп­чує в Крукевичі, таємничому винахідникові, що вина­йшов машину-потвору, яка нищить усе на свому шляху.

Цей геніальний винахід стає в пригоді фашистівській «неньці», бо вона, невдоволена з границь по Терек і Во­ронеж, прагне загарбати Каспій і Волгу. Починається війна з Росією, де, згідно з задушевним бажанням авто­ра, воскресла вже царська влада. Починається війна, й жовто-блакитні рубаки «борються» методами, що їх кільканадцять уже років проповідує Дмитро Донцов: