Unknown

Епоха фінансового капіталу — кінцева епоха розвит­ку капіталізму, що в ній він доходить до вершин розцві­ту й сил та водночас до меж, за якими кінчається капі­талізм. Руїнницькі сили, що закладені в самій будові капіталізму, виринають тоді з особливою яскравістю й міц­ними тенетами обплутують буржуазію з усією її економі­кою, з цілим її господарським і політичним життям. Світова війна, що була неминучим і природним наслідком розвитку капіталістичної системи, лише прискорила пов­не заламання капіталізму. Могутній зріст рев [олюційно- го] руху пролетаріату всього світу, боротьба колоніаль­них народів проти імперіалізму та факт існування дер­жави трудящих — Радянського Союзу — все це незвичай­но загострило й поглибило кризу капіталізму й до решти відрізало йому всі шляхи у майбутнє. Буржуазні еконо­місти й філософи забили на сполох, і деякі з них, поба­чивши жахливу дійсність, налякалися її й кинули гас­ло — назад! Машиноборство й заклики повернути до господарського лібералізму, до господарки крамарів, до життєвого примітивізму — ось розпучливі намагання на­ляканих теоретиків буржуазії повернути назад колесо історії. Та небезпека загину надто реальна, щоби давала час і змогу поважно займатися цим безглуздим, до речі, теоретизуванням. Надто дорога кожна хвилина, й кожну хвилину треба використовувати на те, щоби зброїтися до останньої нещадної боротьби, бо без боротьби нема капі­туляції, буржуазія мусить і буде боротися до загину, хоч немає перед нею ніяких шляхів, і майбутнє її зовсім без­надійне. Та за кожну хвилину життя, що їй лишилося, вона буде заїло, до останньої краплі крові боротися, особливо, коли цю кров муситимуть за неї проливати робітники й селяни.

Збройний виступ проти СРСР як єдиний вихід із кри­зи,— це гасло лунає в останніх часах зі сторінок усієї буржуазної преси, воно знаходить живий відгомін і в лі­тературі фашизму.