Unknown

«Не будьте прихильником рівноправності жінок. Це є фальшивий крик моди, що дістався до нас від інших. Це перш за все кривда для самих жінок». «Світ жінки вічно буде обмежуватися до шмінки, горшків і підозрю­вання мужа чи коханка».

«Свинство ніколи не шкодить. Вартість народу є по­дібна до вартості пса. Він є тоді добрий, як є злий».

«Вдарте когось долонею по лобі, він хитнеться; вдарте буком, він сяде.

Про це саме йде мені».

Про це саме йде й нам. Сядете, панове черняви, дон- цови й К°, сядете й не встанете, й не будете грати в шіст­десят шість на Дніпрельстані, не будете будувати на ньому публічних домів із танцюристками з Гаїті, й хоч як ба-

знаєте, погромники ви щиро вкраїнські, хлептати кров трудящих і гвалтувати їхніх доньок,— міцно сядете й ля­жете, щоб не встати. А поки що жийте солодкими мрія­ми, що мріями так і залишаться.

Такі думки прийшли нам «в трансі читання» (стор. 85) вашої повісті, жовто-блакитний пане Черняво.

 

 

ЛИЦАРІ

НАСИЛЬСТВА І ЗРАДИ

Нелегко було польській шляхті правити країною, в якій понад 40 процентів населення складали нещадно гноблені і експлуатовані українці, білоруси і євреї, в якій більшість і польського народу животіла в безпросвітних злиднях. Радзівілли, потоцькі, любомирські і кони — вся шляхетсько-бандитська зграя, що все своє життя міняли лівреї, вислуговуючись то миколаївському, то вільгель- мівському, то англо-французькому імперіалізму, знала чудово, як ненавидить її народ, і тому від перших днів існування «незалежної» Польщі поклонялася єдиним бо­гам: богам брехні і насильства.

Захопивши з допомогою Англії і Франції владу, шля­хта першим своїм завданням поставила — задушити ре­волюційних рух, який під життєдайним подихом Жовтне­вої соціалістичної революції в Росії спалахував поже­жами над панськими фільварками, розквітав червоними прапорами над заводами і фабриками.

Під акомпанемент екзекуцій і зойки катованих селян та робітників народився «новий» державний твір, побу­дований на кривді й сльозах мільйонів трудящих міст і сіл. Головорізи з верхівок польської шляхти, які понад 100 років сновигали по столицях Європи, малюючи май­бутню Польщу як базу «соціальної справедливості й во­лі», повдягали поліційні мундири, позасідали на теплих міністерських і воєводських стільцях — готові повсякча­сно чинити криваву розправу над народом, якому ще вчо­ра слізно присягали «в любові».