«Наш голос» — інформаційний двотижневик, який вида* вали комуністи в Дрогобичі (з 15 жовтня 1934 р. до 24 червня 1935 р.). В ньому друкувались Я. Галан, С. Тудор, П. Козланюк та інші «вікнівці». Вміщував матеріали, які популяризували успіхи соціалістичного будівництва в Радянському Союзі, викривали українських буржуазних націоналістів.
«П о ц е й б і ч» — альманах, виданий у Львові вид-вом «Літературний світ» у 1934 р. Підготували його без зголи па це колиш*
нього ядра «вікнівців» (Тудора, Галана, Козланюка) письменники, що стали на шлях служіння українським націоналістам і фашизмові.
ДО ДИРЕКЦІЇ ТЕАТРУ РЕВОЛЮЦІЇ В ХАРКОВІ
Вперше надруковано: Революційна діяльність західноукраїнських пролетарських письменників, с. 163.
Подається за першодруком.
Театр Ре во л ю ці ї — Харківській державний театр Революції, працював у 1931—1937 рр. 1937 р. об'єднався з Харківським ТРОМом (Театр робітничої молоді), створеним на базі самодіяльного театру при ЦК ЛКСМУ в 1925 р. Після цього став називатися театром їм. Ленінського комсомолу. У 1940 р.— виїхав у Чернівці.
«Березіль» — назва драматичного театру, який Існував з 1922 р. в Києві, а потім у Харкові в 1926—1933 рр. У 1934 р. був перейменований на Харківський драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка.
ДО В. О. МАРЧЕНКА
Й
рукується вперше.
одається за автографом, що зберігається у сім'ї адресата.
Марченко Володимир Олексійович — український журналіст, багато років працював у «Вістях» (орган Верховної Ради УРСР), у 1939—1941 рр. був на журналістській роботі у Львові, приятелював з Я. Галаном.
Тудор Степан, Гаврилюк Олександр, Харшев- ська С о ф і я — письменники, які загинули в перший день війни 22 червня 1941 р. від фашистської бомби.
Мою дівчину... розстріляли німц і.— Мова йде про Льолю Шнекраут, яка працювала до війни у Львівському відділенні Спілки письменників. «Вона любила письменника, і поважала, і допомагала йому у всьому»,—згадує П. Козланюк. У перші дні фашистської окупації її замордували на квартирі бандерівці (див.: Ярослав Галав. Спогади про письменника, с. 17).
Валя — дружина В. О. Марчонка.
Ко б а Федір Максимович (1900—1964) — журналіст, у 1946— 1949 рр. працював у Львові, в останні роки — редактором обласної газ. «Зоря Полтавщини».
ДО L Н. ФЕДОСЕНКА
Вперше надруковано в скороченому вигляді в газ. «Літературна Україна» від 27 липня 1962 р.
Автограф зберігається в Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї.
Подається за першодруком.
Федосенко Іван Никодимович (1904 р. народж.) — журналіст, після війни був па партійній роботі.