В лабіринтах абверу

Капітан став писати рапорт Канаркові. Він благав адмірала зважити на те, що лайку на адресу рейхсмаршала він виголосив у стані афекту, викликаного смертю сина, що насправді він так ніколи не думав і не думає, і просив заступитися за нього, замінити йому суд найтяжчим випробуванням у розвідці. Краще смерть, ніж ганьба.

Відповів через тиждень генерал Піккенброк: «Рейхс-фюрер Гіммлер на клопотання адмірала Канаріса погодився не доводити справу до суду. Продовжуйте виконання службових обов'язків».

До СД більше не викликали. Фон Шеллеру перестали снитися страхіття.

Зондерфюреру Доллу вбивство Астрова завдало куди меншого клопоту, ніж фон Шеллеру кілька необережних слів про Герінга. Командир «корпусу» власноручно підписав акт «про знищення зрадника при спробі втекти», наказав конвоїрам поставити під ним свої підписи — і людини наче й не існувало. Може, в інший час СД на клопотання Альбрехта і зацікавилося б подробицями того, як Астров потрапив у начальники розвідки карального з'єднання, але тепер було не до цього. Під натиском радянських військ розвалився «Міус-фронт», у міцність якого так вірили проводирі рейху, і півмільйонне угруповання німецьких військ мусило почати відступ з Донбасу. Цей відступ мав поєднуватися з розправою над героїчним робітничим класом Донеччини, який чинив опір гітлерівцям під час їх тимчасового панування. Ще 7 вересня 1943 року Гіммлер видав наказ про зруйнування Донецького басейну. В ньому говорилося: «Добитися, щоб при відході… не лишилося жодної людини, жодної голови худоби, жодного центнера зерна, жодної рейки, щоб не лишилися цілими жоден будинок, жодна шахта… Противник має застати справді тотально випалений, зруйнований край».

Горлорізи Долла, які мали взяти участь у здійсненні наказу рейхсфюрера СС та імперської безпеки, тільки того й чекали. Всюди, де проходив «корпус», за ним тягнувся кривавий слід, спалахували заграви пожеж, лишалися руїни. Таке варварство коїли і всі інші частини, що належали до групи армій Манштейна «Південь», а також есесівці, абверівці, підрозділи СД. Де вже тут було думати про вбивство якогось Астрова, який до того ж загинув від руки людини, що так старанно виконувала наказ Гіммлера і взагалі була поза підозрою. Та зондерфюрер все-таки побоювався: зменшиться напруження, і до з'ясування причин невдач корпусу в боротьбі з силами опору в Донбасі, а в зв'язку з цим до обставин смерті Астрова, можуть повернутися. Треба зробити або ж запропонувати таке, щоб про нього, Долла, знову заговорили в оточенні самого Гітлера. Для цього він припас хід козирем. Щоправда, хід був намічений ще тоді, коли армії фельдмаршала Манштейна намагалися деблокувати оточене в районі Сталінграда угруповання Паулюса. А тепер, коли радянські війська вже успішно подолали «Східний вал», на думку зондер-фюрера, його пропозиція мала виглядати ще вагомішою. Не довіряючи друкарці, Долл власноручно відстукав на машинці такий документ:

«Цілком таємно

Мій фюрер!

Будучи глибоко переконаним, що втрата нами позицій на Волзі — тимчасова, я при відході корпусу, яким Ви довірили мені командувати, наказав залишити в районі Елісти й Астраханських пісків таємні склади стрілецької зброї. Мої люди вибрали й нанесли на карти пустельні місця, в яких легко створити просторі сховища. Там же припасено консервовані продукти для солдатів і фураж для коней. Залишено надійну агентуру з числа місцевих жителів, які під час перебування нашого в Елісті працювали на абвер.

Пропоную перекинути в район Яшкуля спочатку кілька груп, добре підготовлених до партизанських дій, а потім і весь мій корпус, підсиливши його танками. Користуючись з того, що військові сили червоних зайняті на фронтах, ми проведемо кілька рейдів, знищимо в приволзьких районах партійне та адміністративне керівництво й будемо поступово розширяти радіус дії, аж доки інші десантні війська з'єднаються з нами для переможного походу з сходу на захід, назустріч основним силам вермахту. Беру на себе сміливість твердити, що психологічний ефект такої операції теж буде надзвичайно великий, підтримає бойовий дух вермахту і в той же час деморалізує противника. Дозвольте сподіватися на позитивну оцінку моєї пропозиції.

Зондерфюрер Оттомар Верба».

Долл кілька разів перечитав листа і замислився. Чи правильно він робить, звертаючись безпосередньо до Гітлера? Зважив усі «за» і «проти». Тих «проти» було більше. По-перше, склади зброї створено за наказом Канаріса, і адмірал (а з ним обов'язково порадяться) тут же викриє його як брехуна. По-друге, він образиться, що лист пішов не по інстанції. Тоді, диви, з цієї витівки взагалі нічого, крім неприємностей, не вийде. Краще вже зберегти авторство тільки на ідею десанту і маги шефа розвідки на своєму боці.

Зондерфюрер дещо змінив редакцію листа, адресувавши його на вулицю Тірпіцуфер, 74/76, начальникові головного управління абверу — адміралу Вільгельму Канарку.