В обіймах Казанови

Усередині лежали сотні книг, укладені на полицях і столах, серед яких ходили кілька клієнтів. Поляки як нація читали небагато, а якщо й читали, то досить тривіальні романи. Більшість читачів становили представниці прекрасної статі, і саме для них були відведені найкращі полиці. Домінували романи, переважно французькі та італійські. Більшість з них описували одну і ту ж історію в різних варіантах. Молодий, красивий, казково багатий аристократ закохується в зовсім юну дівчину, яка втрачає заради нього голову і, як ви здогадуєтесь, цноту. Ельжбета розуміла, що ці історії неймовірно наївні, навіть дурні, але це не заважало їй поглинати кожну новинку, яку привозив книготорговець з Дрездена чи Парижа.

Сам власник, пан Гролл, вийшов назустіч новим покупцям.

Того дня кремезний лисий саксонець був у темно-зеленому сюртуку до колін і жовто-зеленій сорочці з пишним мереживним коміром у квіточки. Хоча він був німцем за походженням, він швидко сприйняв місцеві звичаї привітання дам. Ельжбета подала йому руку, і він поцілував її, як справжній поляк.

– З Парижа надійшли нові романи, — оголосив Ґролл. – Також у мене є переклад французькою фривольного роману з Італії.

– Я б хотіла побачити обидва, — відповіла жінка.

Казанова, віддаючи перевагу справжнім романам над літературною фікцією, закопався між полицями філософії та енциклопедій. На полках стояли твори найбільших умів тогочасної Європи, чиї ідеї сформували нове суспільство на Заході, вільне від релігійних упереджень і забобонів, визнаючи людський розум найвищою цінністю.

Він звернув увагу на кілька творів Жан-Жака Руссо, співця романтизму та вигнанця з Франції, після того, як у своїх творах почав протистояти державній католицькій релігії і боротися проти прав власності та монархічної системи. Він також стверджував, що закон серця має переважати над умовностями та класовими упередженнями, а держава має опиратися на угоду між правителем, дворянством і народом, який має суверенності над тими, хто має владу. Думка справді небезпечна й інноваційна.

На полиці внизу стояли твори Вольтера, з яким Казанова мав нагоду говорити протягом кількох вечорів у його утопічному поселенні, розташованому на безлюдній землі між кордонами Женеви та Франція.

На столі поруч він помітив останній том французької енциклопедії, написаний панами Жаном Ле Ронд д'Аламбером і Дені Дідро. Ця праця, що налічувала багато томів і постійно розширювалася завдяки праці енциклопедистів, містила збірку людських знань у галузі науки, мистецтва, ремесел і звичаїв. Автори відкрито пропагували віру в прогрес, досягнутий завдяки розвитку науки, і проголошували реформаторські гасла, які часто підривали порядок, заснований на абсолютній владі вічного союзу релігій і престолів.

Казанова згадав, як п'ять років тому парламент, підбурюваний релігійними фанатиками, звинуватив авторів у тому, що вони сіють сум'яття, скептицизм і атеїзм, і навіть засудив енциклопедію до спалення. На щастя, ідея, якщо вона потрапляє в потрібний момент, поширюється ефективніше, ніж чума, і її неможливо придушити заборонами і силою, ну, можливо, ненадовго.

Казанова вирішив, що останній том енциклопедії буде найкращим вибором для нудьги провінції. Ельжбета ж вибрала три любовні романи та молитовник у чорній шкіряній палітурці.

– Я повертаюсь додому, поїдеш зі мною? – спитала вона, коли вони вийшли на подвір'я.

– На жаль, сьогодні ввечері мені треба влаштувати кілька справ.

Жінка заморозила його поглядом.

— Якась жінка?

– Звичайно ж, ні. Як ти можеш так думати? Виключно справи.

"В твоєму випадку одне не виключає іншого", – подумала вона, трохи сердито.

Але жінка не збиралася благати його. Ображена, вона сіла в карету. Їдучи додому одна, вона сказала собі, що їй байдуже, де і з ким Казанова проведе ніч, але глибоко в серці її роздирали ревнощі, щодо яких вона ніколи і нікому не зізнається. Ельжбета була змушена розділити коханця з Ізабеллою Гольштейн, щоб помститися, але, хоч як це було дурно, всередині її трусила думка про те, що Джакомо проводить час з іншими жінками.

І саме ця її ревнощі, глибокі й принизливі, розлютили її найбільше.

* * *

Після того, як Ельжбета пішла, Казанова відвідав найближчу аптеку. Вхід у приміщення був прямо з вулиці. Джакомо піднявся низькими сходами, натиснув на ручку, подзвонив у двері. З першим же подихом він відчув запах трав, що звисали пучками з низької стелі, і різкіший запах спирту, в якому зберігали швидкопсувні медикаменти.

Йому не довелося шукати аптекаря. Невисокий чоловік у білому халаті стояв за прилавком, тримаючи людську долоню, яку він збирався помістити у велику банку.